Донець-Захаржевський Яків Михайлович

Яків Михайлович Донець-Захаржевський (? — 1801) — поміщик у Слобідсько-Українській губернії, представник шляхетського козацького роду Донців-Захаржевських. Секунд-майор. Близький друг філософа Григорія Савича Сковороди.

Яків Михайлович Донець-Захаржевський
Яків Михайлович Донець-Захаржевський Герб роду Донців-Захаржевських
Нині на посаді
Помер	1801
Громадянство	Російська імперія
Батько	Михайло Михайлович Донець-Захаржевський
Мати	Анастасія Петрівна (при народженні Штепа)
Діти	Володимир, Андрій
Рідня	Донці-Захаржевські
Професія	державний діяч
Звання	секунд-майор
Релігія	православний християнин

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Донець-Захаржевський.

Біографія

Яків Михайлович Донець-Захаржевський народився четвертим сином у родині полковника Сумського слобідського козацького полку Михайла Михайловича Донця-Захаржевського (пом. 1760), та Анастасії Петрівни (до одруження Штепа). Всього у родини було шестеро синів: Андрій, Яків, Петро, Костянтин, Микола та Михайло.

При поділі батьківського спадку у 1784 році, брати укладають угоду, згідно з якою Яків Михайлович разом з двома своїми братами отримав слободу Великий Бурлук.

Яків Михайлович був набожною людиною. Дружив з мандрівним філософом Григорієм Сковородою, листувався з ним. У Якова Михайловича склалися непрості стосунки з родичами, які поступово відбирали його майно (це відображено в його листах до Сковороди). Він періодично усамітнювався у Костянтиновій дачі, де шукав спокою.

Григорій Сковорода присвятив Донцю-Захаржевському у 1790 році свою «Книжечку Плутархову про спокій душі»: «Прийміть милостиво від людини, осипаного Вашою милістю і ласкою, маленький такий, що як лепту, дарік, маленьке дзеркальце подяки».

Приблизно у 90-х роках здоров'я Якова Михайловича погіршало, у нього відбувся параліч рук та ніг. За легендою, викладеною Лощицом у книзі «Сковорода», коли син Якова Михайлович, Андрій Якович, прийшов за благословенням, щодо побудови нового храму у Бурлуці, то він зміг підняти до цього паралізовану руку, для надання жесту благословення.

Родинні зв'язки

Родина мала двох синів:

• Володимир Якович Донець-Захаржевський — підполковник (1812 рік). Колезький асесор. Вовчанський повітовий маршалок шляхти (1804—1807). У 1806—1807 роках Вовчанський повітовий командувач Слобідсько-Української міліції^[1]. У 1812 році керівник одного з трьох піших полків земського війська створених у Слобідсько-Української губернії^[2].
• Андрій Якович Донець-Захаржевський — ротмістр. У слободі Великий Бурлук їм було побудовано у 1839 році Преображенський храм.

Див. також

• Донці-Захаржевські
• Харківський полк

Примітки

1. Ілляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. —С.75— 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
2. Ілляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. —С.79— 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)

Джерела

• Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882.
• Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Попов П. М. Новознайдені тексти Г. С. Сковороди.— Рад. літературознавство, кн. 13, 1950, стор. 50—69. Опубліковано варіант Разговора дружеского о душевном мире (за списком кін. XVIII ст.) і тексти чотирьох листів Сковороди до І. І. Єрмолова (без дати), Я. І- Довганського від 25 лютого 1773 p., Я- М. Донець-Захаржевського від 13 березня 1790 р., до якогось Івана Григоровича від 20 листопада 1778 р.
• Лощиц Ю.М. Сковорода. — М. : Издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардія», 1972. — Т. 13. — 224 с. — (Жизнь замечательных людей) (рос.)