Зменшувальна форма

Зме́ншувальна фо́рма сло́ва, демінути́в, димінути́в, пестлива форма, здрібніла форма (лат. diminutivum) — форма слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів.

В українській мові

Для української мови характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей.

Найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (Оленка, Олюсь, Петрик, Петрусь).

Використання зменшувальної форми іноді допомагає іменнику яскравіше передати ознаки предмету: наприклад,

• килим → килимок, килимочок

звучить краще ніж словосполучення невеличкий килим.

Прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви іменників і рідше прикметників (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм дієслів — наприклад, спа́тоньки, ї́стоньки.

У зооніміці

вовчок — не вовк, але сірий, навіть і за видовою назвою (Вовчок сірий), і скручується «калачиком», коли спить.

Серед наукових назв тварин існує величезна кількість пар таксонів, один з яких несе повну назву, а назва іншого є димінутивом, при тому не обов'язково такі пари є близькими видами чи родами. Приклади (за джерелом^[1]):

• «миша — мишка» (різні роди родини мишевих);
• їжак — їжачок (два роди в родині їжакових);
• «ховрах — ховрашок» (синоніми);
• «кріль — кролик» (різні роди родини зайцевих);
• «хом'як — хом'ячок» (різні роди родини хом'якових);
• «вовк — вовчок» (різні роди різних рядів — псоподібних і мишоподібних);
• «сліпак — сліпачок» (різні роди близьких родин мишуватих).

При цьому в окремих випадках спочатку формувалися саме димінутиви (напр. «ховрашок»), і лише через значні проміжки часу з'являлися «повні» назви (напр. «ховрах»).

В географії

• ріка — річка — річенька — річушка,
• місто — містечко,
• став — ставок — ставочок,
• ліс — лісок — лісочок.

Джерела

1. Загороднюк І., Дикий І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] // [Вісник Львівського університету. Серія біологічна]. — 2012. — Вип. 58. — С. 21–44.

Посилання

• Димінутив, або Демінутив // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 280-281.
• Когут С. В. Окремі аспекти порівняльної характеристики англійських ауґментативів та демінутивів // Актуальні проблеми філології та перекладознавства. – Випуск десятий. — 2016. — С. 29-32.
• І. С. Беркещук. Демінутиви та аугментативи – виразники українського менталітету // Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. – Випуск 14. — 2016. — С. 20-26.