Дзбан

Дзбан, джбан, розм. жбан^[1] (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»)^[2], у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага»^[3].

Дзбан на плоті

Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»). Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban)^[4].

Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.

Інше

Сучасний дзбан

Посуд подібної форми у різних областях України міг носити різні назви, так само як і слово «дзбан» у різних місцевостях могло уживатися щодо різних видів посуду, як глиняного, так і дерев'яного. У російській мові співзвучним словом «жбан» зовуть переважно кінву — дерев'яну посудину для пива або вина^[5].

Рисування дзбана — одне з вправ для розвитку рисувальних навичок^[6] — форма його відрізняється простотою і складається з кулі й циліндра.

Приказки, мовні звороти

• До пори жбан воду носить;
• До часу збан воду носить та людей пити просить;
• Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься^[2]
• Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан^[7]

Цікаві факти

• Згідно зі «Словарем української мови» Бориса Грінченка, словом «дзба́нок» у другій половині XIX ст. називали банк («Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші»)^[8] — очевидно, це є прикладом народної етимології незрозумілого слова.
• У сучасному польському молодіжному сленгу слово dzban («глек, карафа») вживається в значенні «дурень»^[9].

Галерея

• 
  Поштова марка "Дзбанок, 10к.", Пошта України, 2007 рік

Див. також

• Глек
• Корчага
• Куманець
• Яндола

Примітки

1. Дзбан // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Дзбан // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2016.
3. Корчага // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
5. Жбан // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
6. Pictorial-art.info Рисование простых по форме предметов быта [Архівовано 4 грудня 2012 у Wayback Machine.] (pictorial-art.info)
7. Джбан // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
8. Дзбанок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
9. Maciej Malinowski. Dzban. Polszczyzna od ręki Pana Literki. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 31 серпня 2019. (пол.)