Loading AI tools
Американський та британський кінорежисер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джо́зеф Ло́узі (фр. Joseph Losey; *14 січня 1909, Ла Кросс, Вісконсин, США — †22 червня 1984, Лондон, Велика Британія) — американський і британський театральний та кінорежисер.
| Джозеф Лоузі | |
|---|---|
| Joseph Losey | |
.png) | |
| голова журі Каннського кінофестивалюd | |
| Дата народження | 14 січня 1909 |
| Місце народження | Ла Кросс, США |
| Дата смерті | 22 червня 1984 (75 років) |
| Місце смерті | Лондон, Велика Британія |
| Поховання | цвинтар Патні-Вейл[1] |
| Громадянство |  США |
| Професія | кінорежисер |
| Alma mater | Дартмутський коледж, Гарвардський університет і La Crosse Central High Schoold |
| Роки активності | 1933 — 1984 |
| IMDb | ID 0521334 |
| Нагороди та премії | |
| Золота пальмова гілка (1971) Сезар (1977) | |
 Джозеф Лоузі у Вікісховищі | |
Джозеф Лоузі народився 14 січня 1909 року у місті Ла-Кросс, штат Вісконсин у США, в сім'ї з голландськими коренями та з суворими пуританськими традиціями. Спочатку Джозеф планував стати лікарем, тому почав вивчати медицину у Дартмутському коледжі, але захопився театром і змінив свої плани, поступивши до школи мистецтв при Гарвардському університеті[2]. В цей же час як актор працював у трупі «Майстерня 47». У 1930 році Лоузі залишив роботу і влаштувався театральним критиком провідних видавництв Нью-Йорка після чого знову повертається у театр, але вже як асистент режисера та режисер.
У 1935 році Джозеф Лоузі відвідав Європу заради вивчення нових театральних теорій від часопису «Variety». Вивчав систему Брехта, відвідав Москву для знайомства з Всеволодом Меєргольдом, був на лекціях С. М. Ейзенштейна[3]. Після повернення до США Джозеф Лоузі займався випуском «Живої газети», яка була публіцистичними театральними виставами.
На кінець 1930-х — початок 1940-х років відносяться і перші досліди Лоузі ув царині документального та науково-популярного кіно, у 1942 році працював режисером на радіо. У 1943 році Лоузі було призвано на військову службу, де він продовжував знімати навчальні фільми для військового відомства.
Після війни Джозеф Лоузі повертається у театр і в 1947 році ставить в Лос-Анджелесі найзнаменитіший свій спектакль «Галілео Галілей» за п'єсою Бертольта Брехта. Переклад був здійснений за допомогою самого Брехта, у головній ролі славився Чарльз Лотон. Згодом, у 1974 році Лоузі адаптував п'єсу для кінематографу, поставивши у Великій Британії фільм «Галілео» з Хаїмом Тополем[en] у головній ролі.
Перший повнометражний ігровий фільм «Хлопчик із зеленим волоссям» Джозеф Лоузі зняв у 1948 році. У цій притчі про право бути не таким, як усі, вже було закладено основний мотив подальшої творчості режисера: пильне вивчення поведінки людей у виняткових обставинах, що виявляють їх суть [4]. Знявши кілька голлівудських фільмів із серії «чорних фільмів», Лоузі, відомий своїми лівими переконаннями, став жертвою маккартистського «полювання на відьом»: був звинувачений у зв'язках з комуністами та був включений до «Чорного списку» Голлівуду. Після цього Лоузі був вимушений поїхати в добровільне вигнання до Великої Британії.
Оселившись в Англії, Джозеф Лоузі перший час був вимушений працювати під псевдонімами Віктор Генбері (фільм «Сплячий тигр», 1954) та Джозеф Волтон («Близький незнайомець», 1956), оскільки актори побоювалися, що після роботи у фільмах Лоузі у них теж можуть виникнути проблеми у Голлівуді. Як і в Америці, у Великій Британії Лоузі ставив переважно трилери, забарвлені гіркотою, почуттям безнадійності, з рідкісними ліричними епізодами. Найвідоміший з них, «Прокляті» (1961) — фантастичний трилер, спрямований проти загрози атомної війни.
Найбільший успіх у 1960-ті року Джозефу Лоузі принесли фільми, зняті у співдружності зі сценаристом Гарольдом Пінтером «Слуга» (англ. The Servant, 1963), «Нещасний випадок» (англ. Accident, 1967, спеціальний приз журі МКФ в Канні) та «Посередник» (1971, «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю).
Загальна криза англійського кіно у 1970-ті роках змусила Джозефа Лоузі працювати в різних країнах Європи та світу. В Іспанії він знімає алегоричну драму переслідування «Ландшафт з фігурами» (1970), у Мексиці та Італії — «Вбивство Троцького» (1972), у Норвегії — «Ляльковий будиночок» (1973) за Ібсеном.
Після 1976 Джозеф Лоузі працював переважно у Франції, де зняв «Мосьє Кляйн» (1976) з Аленом Делоном у головній ролі (премії Сезар 1977 року за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу) та один з найкращих фільмів-опер «Дон Жуан» на музику Моцарта (1979). Після цілковитої невдачі з екранізацією роману Роже Вайяна «Форель» (1982) Лоузі повернувся до Лондона.
Помер Джозеф Лоузі 22 червня 1984 року в Лондоні під час роботи над монтажем свого останнього фільму «Парилка»[2].
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Венеційський кінофестиваль | ||||
| 1962 | Золотий лев | Єва | Номінація | |
| 1963 | Слуга | Номінація | ||
| 1964 | За короля і батьківщину | Номінація | ||
| 1982 | Форель | Номінація | ||
| Нью-Йоркське коло кінокритиків | ||||
| 1900 | Найкращий фільм | Слуга | 3 місце | |
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 1966 | Золота пальмова гілка | Модесті Блейз | Номінація | |
| 1967 | Золота пальмова гілка | Нещасний випадок | Номінація | |
| Ґран-прі журі | Перемога | |||
| 1971 | Золота пальмова гілка | Посередник | Перемога | |
| 1976 | Мосьє Кляйн | Номінація | ||
| Італійський синдикат кіножурналістів | ||||
| 1966 | Срібна стрічка найкращому іноземному режисерові | Слуга | Перемога | |
| За короля і батьківщину | Номінація | |||
| 1972 | Посередник | Номінація | ||
| Премія BAFTA | ||||
| 1968 | Найкращий британський фільм | Нещасний випадок | Номінація | |
| 1972 | Найкраща режисура | Посередник | Номінація | |
| Премія Sant Jordi | ||||
| 1972 | Найкращий іноземний фільм | Посередник | Перемога | |
| Премія Сезар | ||||
| 1977 | Найкращий фільм | Мосьє Кляйн | Перемога | |
| Найкраща режисерська робота | Перемога | |||
| 1980 | Найкращий фільм | Дон Жуан | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
