Джозеф Данфорд

Джозеф Френсіс Данфорд, молодший (англ. Joseph Francis Dunford, Jr.; нар. 8 грудня 1955, Бостон, Массачусетс) — американський воєначальник, генерал морської піхоти США (2010), 19-й Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США (1 жовтня 2015 — 11 липня 2019^[1]), 36-й Комендант Корпусу морської піхоти США (2014—2015). Учасник війн в Афганістані та Іраку. Очолював Міжнародні сили сприяння безпеці та Збройні сили США в Афганістані з лютого 2013 до серпня 2014 року.

Джозеф Данфорд Joseph Dunford
Прізвисько	«Джо, що б'ється» ("Fighting Joe")
Народження	8 грудня 1955(1955-12-08) (69 років) Бостон, Массачусетс
Країна	США
Приналежність	Корпус морської піхоти США
Рід військ	морська піхота
Освіта	Джорджтаунський університет Університет Тафтса Воєнний коледж армії США
Роки служби	1977–по т.ч.
Звання	Генерал
Командування	Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США (2015—2019) Комендант Корпусу морської піхоти США Міжнародні сили сприяння безпеці Центральне командування корпусу морської піхоти США I-й експедиційний корпус морської піхоти
Війни / битви	Війна проти тероризму Війна в Іраку Війна в Афганістані
Нагороди	Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США) Військово-морський хрест (США) Медаль «За відмінну службу в Збройних силах» (США) Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Медаль «За похвальну службу» (США) Медаль «За похвальну службу в Збройних силах» (США) Медаль «За службу національній обороні» (США) Медаль «За кампанію в Афганістані» (США) Медаль «За Іракську кампанію» (США) Експедиційна медаль за війну з тероризмом (США) Медаль «За службу у війні з тероризмом» (США)

Біографія

Джозеф Френсіс Данфорд народився 8 грудня 1955 року в Бостоні, виріс у Квінсі (Массачусетс). Вищу освіту здобув у коледжі Сент-Майкл в червні 1977. Поступив на службу до морської піхоти США, закінчив Воєнний коледж армії США, школу рейнджерів та школу амфібійних операцій морської піхоти. Ступінь магістра мистецтв здобув у Джорджтаунському університеті та другого разу магістра міжнародних відносин в Університеті Тафтса.

Службу в збройних силах розпочав у 1-й дивізії морської піхоти командиром взводу, згодом командиром роти. З 1981 року помічник командира 3-го експедиційного корпусу морської піхоти. У 1983 призначений командиром роти морської піхоти 2-ї дивізії. Згодом проходив військову службу на різних командних та штабних посадах у Корпусі морської піхоти США. У 1999 році головний помічник віцеголови Об'єднаного комітету начальників штабів (за часів генералів Джозефа Ральстона та Річарда Маєрса). З 2001 року Данфорд призначений командиром 5-го полку морської піхоти, що одним з перших входив до Іраку, начальником штабу 1-ї дивізії; загалом на цих посадах провів 22 місяці у службових відрядженнях в Іраку.

З 2005 по 2007 рік бригадний генерал Данфорд директор оперативного управління Об'єднаного комітету. У грудні 2007 присвоєне звання генерал-майор. 1 травня 2009 року указом Президента США призначений командиром 1-го експедиційного корпусу та одночасно Командувачем Центрального командування Корпусу морської піхоти, проте вже менше ніж за рік секретар оборони Роберт Гейтс клопотав про призначення його заступником Коменданта Корпусу морської піхоти США замість генерала Дж. Еймоса, який очолив цей вид Збройних сил США. 23 жовтня 2010 року Президент США Барак Обама затвердив це призначення своїм указом.

10 жовтня 2012 року генерал Данфорд визначений Президентом Б. Обамою головнокомандувачем усіх американських та Коаліційних військ НАТО в Афганістані, на цій посаді він пробув до 26 серпня 2014 року.

5 червня 2014 його рекомендовано особисто Президентом на пост 36-го Коменданта Корпусу морської піхоти, що законодавчо затверджено Сенатом 23 липня 2014 року. Заступив на посаду 17 жовтня того ж року.

Менш ніж за рік, 5 травня 2015 року, знову особисто Президент Барак Обама номінував генерала Данфорда на вищу військову посаду в збройних силах Сполучених Штатів — Головою Об'єднаного комітету начальників штабів США. Після розгляду кандидатури та затвердження Данфорд офіційно прийняв пост 1 жовтня 2015 року. Він є єдиним в історії Збройних сил офіцером морської піхоти, що почергово обіймав посади заступника, Коменданта корпусу морської піхоти та найвищий пост Голови Об'єднаного комітету.

Див. також

• Семуел Яскілка
• Майкл Маллен
• Александер Вандегріфт
• Девід Петреус
• Томмі Френкс
• Джон Філіп Абізаїд

Посилання

• Mohammad Manzarpour (21 February 2013). «Joseph Dunford: „Fighting Joe“ to lead US out of Afghanistan». BBC. Retrieved 21 February 2013.
• LOLITA C. BALDOR (5 May 2015). «5 Things to Know About Gen. Joseph Dunford». Associated Press (ABC News). Retrieved 6 May 2015.
• Senate confirms Dunford as next Joint Chiefs Chairman [Архівовано 2 січня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

Примітки

1. Генерал, який виступав за розширення співпраці з Україною, став найвищим військовим посадовцем США – Інформагентство Міноборони. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019.

Командування військовими формуваннями (установами) США
Попередник: ?	командир I-го експедиційного корпусу морської піхоти 1 травня 2009 — 2009	Наступник: ?
Попередник: ?	Командувач Центрального командування Корпусу морської піхоти 1 травня 2009 — 2013	Наступник: ?
Попередник: генерал Джеймс Еймос	Заступник коменданта Корпусу морської піхоти США 23 жовтня 2010 — 15 грудня 2012	Наступник: генерал Джон Пакстон
Попередник: генерал Джон Аллен	Командувач Міжнародних сил сприяння безпеці 10 лютого 2013 — 26 серпня 2014	Наступник: генерал Джон Френсіс Кемпбелл
Попередник: генерал Джеймс Еймос	Комендант Корпусу морської піхоти США 27 жовтня 2014 — 24 вересня 2015	Наступник: генерал Роберт Неллер
Попередник: генерал Мартін Демпсі	Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США 1 жовтня 2015 — 30 вересня 2019	Наступник: генерал Марк Міллі