Loading AI tools
американська письменниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джоан Дідіон (англ. Joan Didion; 5 грудня 1934, Сакраменто, Каліфорнія — 23 грудня 2021, Нью-Йорк) — американська письменниця. Її романи і нариси досліджують розлад американської моральності і культурний хаос, а головною авторською темою виступає індивідуальна та соціальна роз'єднаність. Більша частина її творів пронизана тривогою або страхом.
| Джоан Дідіон | |
|---|---|
| англ. Joan Didion | |
 Джоан Дідіон на Бруклінському книжковому фестивалі у 2008 році. | |
| Народилася | 5 грудня 1934[1][2][…] Сакраменто, США[3] |
| Померла | 23 грудня 2021[4][5] (87 років) Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[6] ·хвороба Паркінсона[6] |
| Країна |  США[7][8][9] |
| Діяльність | сценаристка, письменниця-романістка, журналістка, письменниця, есеїстка |
| Галузь | творче та професійне письмоd[10], журналістика[10] і кіносценаристикаd[10] |
| Alma mater | Університет Каліфорнії (Берклі) (1956)[11] і C. K. McClatchy High Schoold |
| Знання мов | англійська[12][10] |
| Членство | Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук |
| Напрямок | нова журналістика |
| Magnum opus | Slouching Towards Bethlehemd, Play It as It Laysd і The Year of Magical Thinkingd |
| Родичі | Quintana Roo Dunned |
| У шлюбі з | John Gregory Dunned[13] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0225820 |
| Сайт | joandidion.org |
Джоан Дідіон народилася і виросла у Сакраменто, Каліфорнія[14], в родині Френка Різа Дідіона та Едуен Джерретт. Тільки но навчившись читати, вона прочитала усі книги в домі, а в юності навіть отримувала від матері письмовий дозвіл брати в бібліотеці дорослі книги, особливо біографії. Вона характеризувала себе як «сором'язливу книжкову дитину»[14].
В дитинстві Дідіон ходила в дитячий садок. Через те, що під час Другої світової війни батько служив в авіації, родина постійно переїжджала, Джоан нерегулярно відвідувала школу. Потім, 1943 або на початку 1944 року, родина знову оселилася в Сакраменто, а батько подався до Детройту, щоб врегулювати оборонні замовлення, зроблені під час Другої світової війни. Дідіон пише в своїх мемуарах, «Звідки я?»[14] (2003), про те, що постійні переїзди змушували її почуватися вічним чужинцем.
1956 року Дідіон закінчила Каліфорнийський університет в Берклі зі ступенем бакалавра мистецтв з англійської мови. Пізніше вона брала участь в конкурсі есеїв, який спонсорував модний журнал «Vogue». Вигравши перший приз, вона отримала в цьому журналі посаду асистента редактора[15].
Дідіон два роки працювала в «Vogue» копірайтером та редактором. Її перший роман, «Біжи, ріка», вийшов 1963 року. Вона повернулася до Каліфорнії зі своїм чоловіком, письменником Джоном Грегорі Данном, де 1968 року опублікувала свою першу документальную книгу «І подалися до Віфлеєму» — збірку нарисів про життя в Каліфорнії.
.jpg)
Її есей 1983 року, «Сальвадор», написаний після двотижневої поїздки до Сальвадору з чоловіком. 1984 року вона також опублікувала роман «Демократія», в якому розповідає про тривале нерозділене кохання між багатою спадкоємицею і немолодим співробітником ЦРУ, яка розгортається на тлі холодної війни та конфлікту у В'єтнамі. 1992 року вона опублікувала книгу «Після Генрі», збірку з дванадцяти географічних нарисів. 1996 року — романтичний трилер «Останнє, чого він хотів».
Дідіон і Данн тісно співпрацювали протягом більшої частини своєї кар'єры; багато їхніх творів перегукуються між собою. Також письменники вісім років поацювали над сценарієм фільму «Близько до серця» за мотивами біографії журналістки Джессіки Савітч.
4 жовтня 2004 року Дідіон почала роботу над книгою «Рік магічного мислення», яка розповідає про пережиту нею смерть чоловіка і тяжку хворобу дочки, і завершила рукопис 88 днів потому, напередодні Нового року[16]. Після виходу цих мемуарів вона поїхала в книжковий тур. Ця подорож, здійснена під час траура, стала для неї терапевтичним процесом[17].
2007 року вона написала п'єсу для однієї акторки за книгою «Рік магічного мислення». Результатом роботы стала бродвейська постановка, продюсером якої став Скотт Рудін, а головну роль виконала Ванесса Редгрейв. Хоча спочатку Дідіон сумнівалася, чи варто працювати над п'єсою, скоро вона знайшла цей новий для неї жанр достатньо цікавим[17].
Працюючи в нью-йоркському журналі «Vogue», Дідіон зустріла свого майбутнього чоловіка, Джона Грегорі Данна, який в той час співпрацював з «Тайм» (молодший брат письменника Домініка Данна і дядько актора і режисера Гріффіна Данна та акторки Домінік Данн). Вони одружилися 1964 року і скоро переїхали до Лос-Анджелеса, не збираючись там надовго затримуватися. Каліфорнія, в решті, стала їхнім домом на найближчі двадцать років. 1966 року вони вдочерили дівчинку, яку назвали Кінтана Ру Данн[18]. Її дитинство і подальшу хворобу Дідіон описала 2005 року в мемуарах «Рік магічного мислення».
Із 1979 року Дідіон і Данн жили в Брентвуд-Парку, заможному, тихому передмісті Лос-Анджелеса. До переїзду в Брентвуд вони у 1964—1971 роках мешкали у Голлівуді (у районі Лос-Феліс, біля Франклін Авеню, на північ від Голлівудського бульвару), а наступні вісім років — у Малібу[19].
Менш ніж за два роки Дідіон пережила дві трагедії. 30 грудня 2003 року, в той час, як її дочка Кінтана Ру Данн лежала в комі у відділенні інтенсивної терапії через викликаний пневмонією септичний шок, її чоловік помер від серцевого нападу. Кінтана померла від гострого панкреатита 26 серпня 2005 року. Їй було тридцять дев'ять років[17]. Пізніше, у книзі «Сині ночі», Дідіон розповіла про смерть Кінтани.
Із 2005 року Дідіон проживала у Нью-Йорку, на Іст 71-й вулиці[16]. Гріффін Данн зняв про неї документальний фільм «Joan Didion: The Centre Will Not Hold», що вийшов на Netflix 2017 року.
Джоан Дідіон померла 23 грудня 2021 року в себе вдома у Нью-Йорку в 87-річному віці від хвороби Паркінсона[20].
1981 року Дідіон було обрано до Американської академії мистецтв та літератури.
2001 року удостоєна премії Джорджа Полка.
2002 року отримала Літературну премію Сент-Луїса, яка присуджується Бібліотечною асоціацією Університету Сент-Луїса[22][23].
Дідіон отримала велике визнання після виходу книги «Рік магічного мислення», яка була удостоєна Національної книжкової премії 2005 року[24]. Також ця книга принесла їй премію Медічі за есеїстику 2007 року.
2006 року обрана до Американського філософського товариства[25].
2007 року Дідіон отримала від Національного Книжкового Фонду щорічних медалей медаль за видатний внесок в американську літературу. Того ж року Дідіон присуждена премія Евелін Ф. Барклі від Гільдії сценаристів США[26].
2009 року Дідіон була удостоєна звання почесного доктора філології в Гарвардському університеті[27]. 2011 року Єльський університет присвоїв письменниці звання почесного доктора словесності[28]. 3 липня 2013 року Білий дім згадав Дідіон в числі лауреатів Національної медалі мистецтв США, які будуть представлені президенту Бараку Обамі[29]. 2010 року Дідіон поскаржилася, що при Обамі США стали «зоною, вільною від іронії»[30].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
