Держипільський Ростислав Любомирович

Держипільський Ростислав Любомирович (нар. 7 жовтня 1975, Косів, Івано-Франківська область) — український театральний режисер і актор, народний артист України, директор-художній керівник Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка.

Держипільський Ростислав Любомирович
Народився	7 жовтня 1975(1975-10-07) (49 років) Косів, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка (1998) і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1998)
Знання мов	українська
Заклад	Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди	Заслужений артист України Почесна грамота Кабінету Міністрів України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDb	ID 10436380
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ростислава Держипільського знають як режисера-новатора, здатного синтезувати театр, заснований на національних традиціях та новітніх засобах вираження. Вистави Р. Держипільського завжди викликають резонанс у колі професійної театральної критики.^{[джерело?]}

Серед основних векторів творчої та адміністративної діяльності Ростислава Держипільського: пильна увага до репертуарної політики Франківського драмтеатру, активне оновлення афіші поточного репертуару, орієнтація на найкращі зразки як класичної, так і сучасної української та європейської драматургії, запрошення до співпраці відомих українських режисерів, кадрова реформа у театрі (залучення до співпраці кваліфікованих спеціалістів різних профілів). Саме за період керівництва Ростислава Держипільського Франківський обласний музично-драматичний театр ім. Івана Франка отримав статус «академічного». ^{[джерело?]}

З приходом Ростислава Держипільського Франківський драмтеатр відновлює активне фестивальне та гастрольне життя. Уперше за всю історію театру колектив здійснює гастролі за океаном. З виставою «Солодка Даруся» було відвідано 5 міст США (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Філадельфія, Клівленд, Чикаго) та 3 міста Канади (Оттава, Монреаль, Торонто). Театр активно гастролює містами Європи. ^{[джерело?]}

Життєпис

Народився в родині вчителів. 1981—1992 — здобував середню освіту у Косівській середній школі № 1, яку закінчив із золотою медаллю.

1992—1998 — навчався у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, закінчив історичний факультет.

1994—1998 — навчався у Львівському вищому державному музичному інституті ім. Миколи Лисенка на акторському відділенні (клас Богдана Козака), яке закінчив з кваліфікацією «актор драми і кіно».

1998—2000 — актор драми у Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі ім. Івана Франка. Засновник (2000) і соліст гурту «Ґалілео Ґалілей»^[1], що став лауреатом фестивалю «Брати блюзу — Різдво–2000» (м. Калуш Івано-Франківська область), Всеукраїнських фестивалів «Червона рута» та «Перлини сезону» (обидва — Київ, 2001).

З жовтня 2000 р. по вересень 2001 р. — викладач театрального мистецтва дитячої школи мистецтв школи-ліцею № 23 Прикарпатського державного університету ім. Василя Стефаника.

З вересня 2001 р. до травня 2003 року — актор драми у Київському театрі «Вільна сцена».

2003—2008 — актор драми у Івано-Франківському облмуздрамтеатрі ім. Івана Франка.

З 2003 р. — викладач акторської майстерності в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

З 2008 р. — директор Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка. Протягом перших двох років його керування театр поставив 16 нових вистав (найвідоміші — «Театр», «Солодка Даруся», «Нація»).

З 2011 р. — художній керівник Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка.

З 2015 р. — директор Всеукраїнського відкритого фестивалю сценічних мистецтв «Час театру» («Time of Theatre»).

З 2016 р. — генеральний директор Міжнародного фестивалю актуального мистецтва «PORTO FRANKO».

З 2016 р. — Перший заступник Голови Національної спілки театральних діячів України, керівник напряму регіональної політики НСТДУ.

Ролі в театрі

• «Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицького — Карпо
• «Маруся Чурай» Л. Костенко — мандрівний дяк
• «Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка — Джеф
• «Кришталевий черевичок» Г. Усача — Принц
• «Люсі Краун» Я. Стельмаха — Тоні Краун
• «Галілео Галілей» Б. Брехта — Ґалілео Ґалілей
• «Втеча від реальності»
• «Ігри імператорів» — Калігула
• «Княгиня Ольга»

Ролі в кіно

• 2002 — Довбуш (короткометражна стрічка «Казка про Довбуша», режисер Володимир Цивінський; спеціальний приз кінофестивалю «Відкрита ніч», Київ, 2003);
• 2016 — Лука «Довбуш» Гринішак («Жива», режисер Тарас Химич);
• 2023 — опришок Правиця, вихователь Івана Довбуша («Довбуш», режисер Олесь Санін).

Режисерські роботи

• Драма «Солодка Даруся» за М. Матіос (2008 р.) Нагороди та відзнаки: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща чоловіча роль першого плану», «Краща жіноча роль першого плану», «Краще візуальне рішення» (фестиваль «Прем'єри сезону», м. Івано-Франківськ, 2009 р.); «Представлення музичного образу» (фестиваль «Коломийські представлення», Коломия, 2009 р.);«Приз глядацьких симпатій» (фестиваль  «Молоко», Одеса, 2015 р.)
• Музична казка «Золоте курча» (2008 р.)
• Драма «Шлюха» за п'єсою В. Винниченка «Натусь» (2009 р.)
• Драма-реквієм «Нація» за М. Матіос (2010 р.) Нагороди та відзнаки: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща жіноча роль другого плану» (Олеся Пасічняк за роль Юстини) (фестиваль «Прем'єри сезону», м. Івано-Франківськ, 2011 р.); «Краща вистава фестивалю» та «Естетично-переконливе втілення актуальної історико-національної тематики» (міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії 12+1, м. Херсон, 2011»)   
• Музична казка «Звичайна горошина» за В. Данилевичем, А. Костинським (2010 р.)
• Трагедія «Ромео і Джульєтта» за В. Шекспіром (2011 р.)
• Трагедія сучасності «Заробітчанки, або Мамо, повернись…» за Н. Семенкович (2011 р.)
• Драма «…майже ніколи не навпаки» за М. Матіос (2012 р.) Нагороди та відзнаки: Премія у галузі театрального мистецтва ім. В.Смоляка у номінації «Сценічна робота» за сценографію  (2013 р.)
• Казка «По щучому велінню» за М. Кропивницьким (2013 р.)
• Драма «Три сестри» за А. Чеховим (2013 р.) 
• Казка «Котигорошко» за А. Шияном (2014 р.)
• Романтична оперета «Шаріка, або Кохання січового стрільця», композитор Я. Барнич (2014 р.)
• Феєрія-бурлеск «Енеїда» за І. Котляревським (2014 р.) Нагороди та відзнаки: «Краще пластичне вирішення вистави» («Золоті оплески Буковини», Чернівці, 2015 р.) 
• Артпроєкт «Оскар і Рожева Пані» (2015 р.) Нагороди та відзнаки: театральна премія «Дзеркало сцени» (2016 р.), «Київська пектораль» (2016 р.), Переможець національного конкурсу «Благодійна Україна» у номінації «Благодійна акція і проект України» (2016 р.)    
• Казка «Усі миші люблять сир» (2016 р.)
• НеоОПЕРА-ЖАХ «HAMLET» за В. Шекспіром у перекладі Ю. Андруховича (2017 р.)
• Притча «ВОНА-ЗЕМЛЯ» за новелами Василя Стефаника (2017 р.)
• Он-лайн провокація «Інтимна зона» за мотивами п'єси Володимира Винниченка «Закон» (2017 р.)

Звання

• 2007 — Заслужений артист України
• 2009 — Лауреат Премії національної спілки театральних діячів України імені Володимира Блавацького (США-Україна)
• 2009 — Медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» Івано-Франківської обласної державної адміністрації і Івано-Франківської обласної ради
• 2013 — Лауреат премії імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва
• 2015 — Почесна грамота Кабінету Міністрів України
• 2015 — Народний артист України^[2]
• 2019 — Лауреат Шевченківської премії у номінації «Театральне мистецтво» — за вистави «Енеїда» І.Котляревського, «Вона — Земля» В.Стефаника, «HAMLET» В.Шекспіра, «Оскар і Рожева Пані» Е.-Е.Шмітта Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка^[3]
• 2020 — Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня^[4]

Примітки

1. Ростислав Держипільський | ЛАМПА з Романом Скрипіним. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 8 липня 2020.
2. Константин БЕЛИНСЬКИЙ. Інтерв’ю з Ростиславом Держипільским: «Як Брежнєв ходжу і медальки лиш отримую» (ua) . «Yabl». Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 2019-7-03.
3. Президент на Тарасовій горі вручив Національні премії України імені Тараса Шевченка. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 березня 2019.
4. Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Джерела

• Г. В. Бабинська. Держипільський Ростислав Любомирович [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
• Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (12 червня 2020). Чим і ким ми цікаві світові? Художній керівник Івано-Франківського національного драматичного театру Ростислав Держипільський — про виклики сьогодення (ua) . «День» №108-109. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 2020-7-26.

Посилання

• Портал Who-is-who.com.ua
• «Усе, що роблю в театрі, йде з великої любові…» // Голос України, 24.09.2010^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Олтаржевська Людмила. Ростислав Держипільський: Ніщо у світі не відбувається без болю. Керівник Івано–Франківського театру — про свої культові вистави «Солодка Даруся» та «Нація», вчителя і учнів, історію, яку варто сприймати крізь долю людини // «Україна Молода» № 18, 4.02.2011. — с. 21
• Удар у сонячне сплетіння. У Канаді з успіхом відбувся тур вистави «Солодка Даруся» // Україна молода, № 60, 12.04.2011 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• 5 патріотичних вистав Ростислава Держипільського, які має побачити кожен