Державний кордон НДР та ФРН

Державний кордон НДР та ФРН (нім. Innerdeutsche Grenze або Внутрішньонімецький кордон також Німецько-німецький кордон) — державний кордон існував у період із 1949 по 1990 роки державний кордон між двома новоствореними Німецькими республіками: НДР і ФРН. Не дозволяв мешканцям Німецької Демократичної Республіки відвідувати Федеративну Республіку Німеччина або залишати Федеративну Республіку назавжди на Заході до 1989 року через масивні укріплення^[1]. Він не включав частину кордону НДР з Берліном, західні сектори якого в Берліні були заблоковані Берлінським муром з 1961 року. Був одним з найукріпленіших і суворо охоронюваних кордонів у Європі післявоєнного періоду — другої половини XX століття. Одночасно вважався одним із символів Холодної війни та кордоном між двома військово-політичними блоками: НАТО та ОВС.

Зони окупації союзників у Німеччині, виділення внутрішнього кордону Німеччини (щільна чорна лінія), початкова радянська окупаційна зона (червона) та територія, з якої війська Великої Британії/США виведені в липні 1945 року (фіолетова). Кордони провінцій, виділені сірим кольором, — це кордони Німеччини до 1933 року до правління нацистської партії та відрізняються від сучасних федеральних земель, створених пізніше.

Внутрішньонімецький кордон
Збережені внутрішні прикордонні укріплення внутрішньонімецького кордону в Гетенслебені.
Країни:	Німеччина  НДР
Довжина:	1400 км
Встановлено:	з 1949—1952
Лінія кордону:	Німеччина
Прикордонні адміністративні одиниці:
Німеччина:  • Берлін  • Шлезвіг-Гольштейн  • Нижня Саксонія  • Північний Рейн-Вестфалія  • Гессен  • Рейнланд-Пфальц  • Саар  • Баден-Вюртемберг  • Баварія  • Бремен (земля)  • Гамбург  НДР:  • Берлін  • Мекленбург-Передня Померанія  • Саксонія-Ангальт  • Тюрингія  • Саксонія  • Бранденбург
Мультимедія на Вікісховищі

Передумови

Після поразки у Другій світовій війні колишню територію нацистської Німеччини було розділено між союзниками з антигітлерівської коаліції на зони окупації: американську, британську, радянську та французьку. Всі ці зони мали досить умовні межі і потрапити з однієї зони в іншу не становило особливих труднощів. Радянський Союз дістав територію Східної Німеччини з німецькими землями: Мекленбург-Передня Померанія, Саксонія-Ангальт, Вільна держава Тюрингія, Вільна держава Саксонія, Бранденбург, а також Східна частина німецької столиці Берліна. У майбутньому 1949 року вся ця територія була проголошена як перша соціалістична німецька держава — Німецька Демократична Республіка. У період з 1945 по 1949 роки, поки Німеччини не існувало як суверенної держави, відносини між союзниками, насамперед між СРСР і Західними країнами, почали псуватися на тлі Холодної війни.

Створення та зміцнення кордону

Виходячи з невизнання один одного, НДР та ФРН за сприяння союзних їм наддержав почали спорудження внутрішньонімецького кордону. Особливо активно на цьому наполягала радянська сторона, оскільки в СРСР зіткнулись з масовими обсягами міграції німецького населення з радянської зони окупації на захід. Кордон між ФРН та НДР проходив від Любекської затоки Балтійського моря з півночі, далі на південь і схід до спільних кордонів з Баварією (ФРН) та Чехословаччиною. Фактично ділянками кордону між двома Німеччинами були землі ФРН та НДР, які мали спільні кордони. Протяжність кордону становила понад 1378 км. З 1952 року з боку НДР почалося її посилення, що утруднило вільний прохід особливо з території НДР у ФРН. Спочатку кордон з утворенням двох Німеччин, як і раніше, називався демаркаційним, але з 1957 року в НДР він став іменуватися Державний кордон «Захід», у народі «кордон у Західну Німеччину». Охороняти та контролювати кордон із боку НДР були покликані: Народна поліція (у тому числі Транспортна поліція), прикордонні війська, а також добровольці. Усі співробітники, які мали охороняти кордон, ретельно підбиралися і перевірялися, насамперед щодо ідеологічної надійності.

Влаштування кордону

У різні періоди Німецько-німецький кордон мав різні прикордонні укріплення. Спочатку вона була обладнана примітивними укріпленнями, що складалися з досить простих КПП на автотрасах та дорогах, стовпів з колючим дротом та дерев'яних сторожових вишок. Надалі почали з'являтися паркани з сітки рабиці, протитранспортні рови, протитанкові їжаки та інші укріплення. До 1970-х років кордон все більше став схожим на Берлінську стіну, маючи аналогічні бар'єри.

• 
  Внутрішньонімецький кордон біля Обісфельде в 1970 році – вид з міжзонального поїзда
• 
  Вид на кордон раннього типу. Дерев'яні укріплення та сторожові вежі. 1961 рік.
• 
  Докладний план зміцнень кордону НДР та ФРН станом на 1984 рік.
• 
  Транзитна траса біля прикордонного переходу Гельмштедт/Марієнборн. 1980-ті роки.
• 
  Прикордонний транспортний термінал Герлесгаузен. 1985 рік.
• 
  Ділянка кордону, що збереглася до нашого часу.

Примітки

1. Schon der Begriff Grenze war politisch umstritten. Die Längenangaben schwanken von 1378 Kilometer (siehe Statistisches Jahrbuch der Deutschen Demokratischen Republik, Ausgabe von 1990, S. 469) bis 1393 Kilometer (s. Dokumente zur Deutschlandpolitik VI/4 (1975/76)), Dok. Nr. 269 Kap. II.12, Oldenbourg Verlag, 2007, ISBN 978-3-486-57919-2, S. 979, Державний кордон НДР та ФРН на «Google Books».

Джерела та література

• Jochen Maurer: Halt — Staatsgrenze! Alltag, Dienst und Innenansichten der Grenztruppen der DDR. Ch. Links, Berlin 2015, ISBN 978-3-86153-863-9
• Melanie Piepenschneider, Klaus Jochen Arnold (Hrsg.): Was war die Mauer? Die Errichtung der innerdeutschen Grenzanlagen durch das SED-Regime und ihre Folgen (= Handreichung zur Politischen Bildung, Band 7). 2. überarbeitete Auflage, Konrad-Adenauer-Stiftung, Sankt Augustin 2013, ISBN 978-3-944015-28-6 (PDF).
• Peter Joachim Lapp: Grenzregime der DDR. Helios, Aachen 2013, ISBN 978-3-86933-087-7.
• Jürgen Ritter, Peter Joachim Lapp: Die Grenze. Ein deutsches Bauwerk. 8., aktualisierte Auflage, Ch. Links Verlag, Berlin 2011, ISBN 978-3-86153-560-7.
• Hans-Hermann Hertle, Gerhard Sälter: Die Todesopfer an Mauer und Grenze. Probleme einer Bilanz des DDR-Grenzregimes. In: Deutschland Archiv. Bd. 39, Heft 4, 2006, ISSN 0012-1428, S. 667—676 (PDF).
• Maren Ullrich, Vorwort von Ralph Giordano: Geteilte Ansichten: Erinnerungslandschaft deutsch-deutsche Grenze Aufbau Verlag, Berlin 2006, ISBN 978-3-351-02639-4 (Dissertation Universität Oldenburg 2006, 351 Seiten, Illustration).
• Dietmar Schultke: Die Grenze, die uns teilte. Zeitzeugenberichte zur innerdeutschen Grenze (= Beiträge zur Friedensforschung und Sicherheitspolitik. Bd. 23). Köster, Berlin 2005, ISBN 3-89574-565-0.
• Anja Becker: Wie Gras über die Geschichte wächst: Orte der Erinnerung an der ehemaligen deutsch-deutschen Grenze (= Landschaftsentwicklung und Umweltforschung, Nr. 124), herausgegeben von TU Berlin, Fakultät VII — Architektur Umwelt Gesellschaft — der Technischen Universität Berlin, Universitätsbibliothek, Berlin 2004, ISBN 978-3-7983-1961-5 (Diplomarbeit TU Berlin 2003, 92 Seiten).
• Roman Grafe: Die Grenze durch Deutschland. Eine Chronik von 1945 bis 1990. Siedler, München 2002, ISBN 3-88680-744-4.
• Robert Lebegern: Zur Geschichte der Sperranlagen an der innerdeutschen Grenze 1945—1990. Sonderausgabe für die Sächsische Landeszentrale für Politische Bildung. Sächsische Landeszentrale für Politische Bildung, Dresden 2002, Шаблон:Falsche ISBN, {{{first}}} {{{last}}}. Dictionary of National Biography. — L. : Smith, Elder & Co., OCLC 54610525, OCLC 248510213.
• Dietmar Schultke: «Keiner kommt durch». Die Geschichte der innerdeutschen Grenze 1945—1990 (= Aufbau-Taschenbücher, Band 8041). Aufbau-Taschenbuch-Verlag, Berlin 1999, ISBN 3-7466-8041-7.
• Inge Bennewitz, Rainer Potratz: Zwangsaussiedlungen an der innerdeutschen Grenze. Analysen und Dokumente. Links, Berlin 1997, ISBN 3-86153-151-8.
• Rudolf Riemer: Das zweigeteilte Deutschland 1961—1962 (= Ostkurier, Jahrgang 37, ISSN 0472-1993). Herausgegeben vom Studienzentrum für Ost-West-Probleme e. V. Riemer — Kopernikus-Verlag, München 1995 {{{first}}} {{{last}}}. Dictionary of National Biography. — L. : Smith, Elder & Co. (mit Dokumentation über die Dienstvorschriften für die Grenzposten, 1958—1967).
• Werner Filmer, Heribert Schwan: Opfer der Mauer. Die geheimen Protokolle des Todes. Bertelsmann, München 1991, ISBN 3-570-02319-2.