Remove ads
Дедяков (також: Дедеяков, Тетяков, Тютяков) — середньовічне аланське (в літописах — «яське»[Комм. 1]) місто на Передкавказзі, згадуване в руських літописах. Місцезнаходження Дедякова точно невідомо.
Особовий літописний звід
Під 1277—1278 роками (6785-6786 рік від створення світу) у Симеонівському літописі, про участь руських князів у поході на Передкавкавказзя спільно з татарами, сказано: «Князь же Ростовський Гліб Василькович з братаничем своїм з князем Костянтином, князь Федір Ростиславич, князь Андрій Олександрович та інші багато князів з боярами й слугами поїхали на війну з царем Менгутемером, і поможе Бог князям руським, що взяли славне місто яське Дедеяков, зимою 8 лютого місяця, на пам'ять святого пророка Захарії, і полон і користь велику взяли, а супротивних без числа зброєю побили, а град їх вогнем підпалили».[1]
Для вирішення проблеми локалізації міста важливо, що воно назване «славний град Яський Дедеяков». Ясами в руських літописах XIII сторіччя називали алан Північного Кавказу. Епітет «славний» говорить про те, що місто було досить велике і відоме.[2]
Під 1319 роком в Никонівському літописі, в оповіданні про загибель Михайла Тверського, вказані географічні орієнтири місця його смерті: «…за річкою за Теркою, під великими горами під Яськими і Черкаськими, у граді Тітякові, на річці Сівінці, поблизу Врат Залізних, у боввана мідного золотої голови, у Теміревої богатиревої могили».[3]
Більшість сучасних дослідників вважає, що «Терка» — це річка Терек, «Сівінець» — річка Сунжа (виходячи з її місцевого тюрко-перського найменування Севендж або Сундж[4]), а «Врата Залізні» — Дарьяльський прохід через Кавказький хребет.[5] Хоча існують і інші версії. Так В. О. Штро ототожнює «Сівінець» з річкою Сулак, а Залізні Ворота — з Дербентським проходом понад Каспієм.[6]
При спробах локалізації міста також часто використовується літописний опис шляху, яким було перевезено тіло Михайла Тверського з Дедякова в Москву: «Князь Юрій наказав взяти тіло його і положили на віз, перевезли за річку Адьжь. Після ж звідти тіло Можча-рик, звідти перевезли його до граду Бездеж… і довезли його до Москви».[7][8][9] Річка Аджь — на тюркських мовах означає «гіркота», «печаль» (за літописом «ще зветься Горе, горе бо і бе браття») — досить поширений топонім на Кавказі і Надкаспії. За Є. Г. Пчеліною, мова тут може йти про Гірку протоку в гирлі Терека неподалік від сучасного Кизляра . Місто Бездеж стояло на Волзі біля сучасної Єнотаевки.[10]
Назва
- Тітяков (Тєтяков): Львівський літопис, IV Новгородський літопис, V Новгородський літопис, Софійський I літопис, Статечна книга, Тверський літопис.
- Дедяков / Тітяков: Воскресенський список, Московський літописний звід, Никонівський літопис — в цих літописах у подіях 1277—1288 років місто отримало свою назву Дедяков (Дадаков), а в записах 1319 року — Тітяков (Тєтяков).
- Дєдєяков: Троїцький літопис (в реконструкції М. Д. Присьолкова).
Вважалося, що похідну назву міста спотворено руським закінченням «-ов», що відсутнє в кавказьких мовах.[4] Всеволод Міллер пояснює закінчення «ков» осетинським «-хьау» (-кау), властиве назвам багатьох осетинських сіл і що означає «селище».[11] Отже Дедяков-Тітяков руських літописів слід розуміти, як осетинське «Дєдя-х'оєу» або «Тєтя-х'оєу». Є. Г. Пчеліна тлумачить назву, як похідне від чечено-інгушського «Дяттахо» — назви місцевості, що фігурує в фольклорній оповіді «Про канаву Тимира Кульгавого»[12].[13]
Ірак-І-Дадіан
Ірак-і Дадіан [14] — в роботі мандрівника XVII сторіччя Евлія Челебі «Книга подорожів» називається селище над Тереком у сучасній Осетії Татартуп, що, ймовірно, співвідноситься з літописним «Дедяков».
Remove ads
Перша, помилкова спроба встановити місцезнаходження міста Дедякова на Дністрі виникла з отожненням наддунайських ясів з літописними (М. М. Щербатов, В. Н. Татищев).[15]
Південний Дагестан (Дербент, Сулак)
Дедяков співвідносять з місцем загибелі Михайла Тверського Тітяковим, за М. М. Шербатовим, М. М. Карамзіним у Південному Дагестані біля Дербента.[16] Очевидно, підставою для цього послужила згадка в літописі «Воріт Залізних», що тоді вважалися тільки Дербентським проходом понад Каспію. М. М. Карамзін вказував на тодішній аул Дєдух або Дивен.[17] Ю. Клапрот[18] заперечив, що надкаспійські Залізні ворота не були єдими на Кавказі.[19] Наприкінці XX сторіччя В. О. Штро припустив розташування Дедякова у сточищі річки Сулак, в районі Андрейаул (сучасний аул Ендірей на південно-східній околиці дагестанського міста Хасав'юрт). [6]
Куртатинська ущелина (Фіагдон)
П. Г. Бутков висловив припущення, що Дедяков міг бути розташований у місцевості Хуиськ-Адаг (Сухий яр)[Комм. 2] у Куртатинській ущелині на річці Фіагдон.[20] В. Б. Пфафф дослідив численні середньовічні пам'ятки над Фіаглоном й припустив, що вони є літописним Дедяковим.[21] Ф. С. Гребенець (Панкратов) вважав, що Дедяковим є селище Далагкау на Фіагдоні,[22] у якому є залишки родового селища легендарних прабатьків осетин Тага і Курта, з численними оборонними вежами і укріпленими садибами.[23] М. О. Караулов стверджував що літописним Тетяковим є осетинське невідоме сучасникам село Теттікау на Фіагдоні.[23]
Владикавказ
У XIX сторіччі виникло припущення про зв'язок Дедякова з городищем хозаро-аланського часу, що лежало на південь від Владикавказу (у південній частині сучасного міста) на пагорбах правого берега Терека. Про це писали Юліус Клапрот [18], Хритиян Френ, Йозеф фон Гаммер-Пургшталь[24], Всеволод Міллер [25], Іван Толстой і Никодим Кондаков[26]. У XX сторіччі цю точку зору підтримували Олександр Міллер [27], Б. В. Скитський [28], Леонід Семенов [29], Володимир Мінорський[30]. Ця ж версія потрапила в «Нариси історії СРСР»[31]. На думку сучасних дослідників, дана гіпотеза не враховує вказівку всіх списків літописів на близькість річки Сівінець (Сунжи).[23]
Верхній Джулат (Татартуп)
Петро Бутков став першим, хто висловив припущення про його перебування в Татартупі.[32] В середині XX сторіччя ця версія була підтримана Леонідом Лавровим. У своїй роботі Лавров спирається на відомості з втраченої старовинної рукописи, що знаходилася в архіві командира Моздоцького полку Андрія Султан Казі-Гірея, в якій говорилося про те що Узбек-хан в 1319 році займався відбудовою замку Жулат.[33] В іншій своїй роботі він наводить дані Плано Карпіні про багаторічну облогу монголами «якоїсь гори у алан»[34], вважаючи що цією горою є Татартуп-Дедяков.[14] Ототожнення Дедякова з Верхньоджулатським городищем (Татартупом) було підтримано М. Г. Сафаргаліевим[35][36], Б. В. Скитським[37], В. А. Кучкиним[38], а також проводили тут розкопки Є. І. Крупнова[39][40] і В. О. Кузнєцовим[41]. Ця ж версія, за підписом Є. І. Крупнова, фігурує в «Великій радянській енциклопедії»[42] . Головним недоліком даної гіпотези є те, що згідно з літописними джерелами Дедяков стояв за Тереком, на річці Сівінець, а Татартуп знаходиться безпосередньо на Тереку.[43]
Сточище річки Сунжа
Вивчаючи літописні джерела, В. Й. Ключевський прийшов до висновку про те, що Дедяков стояв на річці Сунжа.[44] На початку XX століття про це ж згадував М. Ф. Яковлєв.[45]
Можливе розташування Дедякова у сточищі річки Сунжа (Сівінець руських літописів) — Гамурзіївське городище в Назранівському районі Інгушетії.
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads