Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Девід Дебідін (нар. 9 грудня 1955) — телеведучий, прозаїк, поет і науковець гаянського походження. Раніше він був послом Гаяни при ЮНЕСКО (Організація ООН з питань освіти, науки та культури)[2] з 1997 до 2010 рік і наймолодшим членом Виконавчої ради ЮНЕСКО (1993—1997), обраний Генеральною радою всіх держав-членів ЮНЕСКО. Він був надзвичайним і повноважним послом Гаяни у Китаї з 2010 до 2015 рік[3]. В історії Гаяни він є одним із дипломатів, які найдовше виконував свої обов'язки, більша частина його роботи була на добровільних засадах.
Девід Дебідін | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 9 грудня 1955 (68 років) або 9 жовтня 1956[1] (67 років) Бербіс, Британська імперія | |||
Країна | Велика Британія | |||
Діяльність | поет, дипломат | |||
Alma mater | Університетський коледж Лондона і Selwyn Colleged | |||
Заклад | Університет Ворика і Організація Об’єднаних Націй | |||
Членство | Королівське літературне товариство | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Дебідін народився в Бербісі, Гаяна[4], його ім'я зареєстровано у реєстрі народжень Нью-Амстердама як Девід Горас Кларенс Гарілал Сукрам. Його індо-гаянська родина походить від східно-індійських робітників, яких привезли до Гаяни між 1838 і 1917 роками. Його батьки розлучилися, коли він був юним, і він ріс разом зі своєю матір'ю, Веронікою Дебідін, бабусею і дідусем по материнській лінії[5]. У віці 10 років він отримав стипендію у Королівському коледжі Джорджтауна[6]. У 13 років він переїхав до Лондона, Англія, щоб повернутися до свого батька, вчителя, який став адвокатом, Девіда Гарілала Сукрама, який емігрував до Великої Британії[5].
У віці 18 років він вступив у Селвин-коледж Кембриджського університету, Велика Британія, щоб вивчати англійську мовою, і закінчив його зі ступенем бакалавра мистецтв з відзнакою та англійською премією з творчого письма (вперше премія сера Артура Квіллера Коуча була вручена у 1978 році). Потім він здобув ступінь доктора філософії з літератури та мистецтва XVIII століття в Університетському коледжі Лондона у 1982 році та отримав стипендію резидента у Центрі британського мистецтва Єльського університету, а потім дослідницьку стипендію у Вольфсон-колледжі Оксфордського університету[5].
Між 1982 і 1984 роками Дебідін працював представником громадської освіти у Вулвергемптоні, політичній території Еноха Пауелла. Згодом він перейшов до Центру карибських досліджень Університету Ворика у Ковентрі, де з роками пройшов шлях від лектора до директора. Він був президентом Асоціації викладання карибської, африканської та азійської літератури між 1985 і 1987 роками[7].
У 1993 році держави-члени ЮНЕСКО обрали його до її Виконавчої ради, а з 1997 до 2010 рік — послом ЮНЕСКО.
У 2010 році Дабідіна призначили послом Гаяни у Китаї[8][9], обіймаючи цю посаду до зміни уряду у Гаяні на виборах 11 травня 2015 року. Одним із його головних досягнень у сфері освіти — заснування та фінансування Інституту Конфуція в Університеті Гаяни урядом Китаю[10].
Він був науковим співробітником в Офісі віцеканцлера та президента Університету Ворика (2016—2019), з 1984 по 2010 рік директором Центру карибських досліджень і професором постколоніальної літератури, викладаючи для студентів й аспірантів історію та культуру темношкірої Британії, літературу рабства, карибську літературу, літературу письменників-іммігрантів у Великій Британії. Він відіграв важливу роль у зборі коштів для перейменування Центру на Центр карибських досліджень Єсу Персо та забезпечення його постійного функціонування в університеті.
У 2020 році він заснував у Лондоні Інститут ім. Аміни Гафур з вивчення договірних відносин та спадщини, і зараз є його директором. Його почесними покровителями є професор Ума Местрі (правнучка Магатми Ґанді), доктор Патрисія Родні, Лорд Парех і професор Девід Олусога.
Дебідін є автором семи романів, трьох поетичних збірок, публіцистичних і критичних творів як редактор й автор. Його перша книга «Slave Song» (1984), збірка поезій, отримала поетичну премію Співдружності та премію Квілера-Кауча. Наступна поетична збірка, «Turner: New and Selected Poems», вийшла друком у 1994 році та перевидана у 2002 році. «Turner» — роман у віршах, реакція автора на події на картині Вільяма Тернера «Slavers Throwing overboard the Dead and Dying—Typhon coming on» (1840)[11].
Перший роман Дебідіна, «The Intended» (1991), історія молодого азійського студента, покинутого в Лондоні своїм батьком, увійшов до шорт-листа британської Премії імені Джона Ллевелліна Різа, а також літературної премії Гаяни. «Disappearance» (1993) розповідає про молодого гаянського інженера, який працює на південному узбережжі Англії та живе у літньої жінки. Дія роману «The Counting House» (1996) розгортається наприкінці XIX століття та розповідає про досвід індійської пари, чиї надії на нове життя у колоніальній Гаяні закінчуються трагедією. Історія показує історичну напруженість між індійськими робітниками, що працюють за наймом, і гаянцями африканського походження. Роман увійшов до короткого списку Дублінської літературної премії 1998 року. Його роман 1999 року «A Harlot's Progress» заснований на серії картин, створених у 1732 році Вільямом Хоґартом (який був предметом докторської дисертації Дебідіна), і розвиває історію[12]. Роман увійшов до короткого списку Меморіальної премії Джеймса Тейта Блека, найстарішої британської літературної премії. Його роман «Our Lady of Demerara», який вийшов друком у 2004 році, також отримав літературну премію Гаяни[13]. Потім з'явилися ще два романи, «Molly and the Muslim Stick» (2009) і «Johnson's Dictionary» (2013).
У 2000 році Дебідін став членом Королівського літературного товариства[14]. Він став третім письменником Вест-Індії (перший В. С. Найпол) і єдиним письменником Гаяни, який отримав таку честь.
У 2001 році Дебідін написав і представив програму на BBC Radio 4 «The Forgotten Colony», яка досліджує історію Гаяни. Його годинний документальний фільм «Painting the People» транслювався на телебаченні BBC у 2004 році.
Книга «Oxford Companion to Black British History», під спільною редакцією Дебідіна, Джона Гілмора і Сесілі Джонс, вийшла у 2007 році.
У 2007 році Дабідін отримав премію «Хінд Ратан» («Перлина Індії») за видатний внесок у літературу та інтелектуальне життя індійської діаспори[15].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.