Loading AI tools
оверлейна мережа, доступна лише через певне програмне забезпечення З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Даркнет (від англ. dark net) — оверлейна мережа, доступ до якої можливий лише через певне програмне забезпечення, налаштування чи авторизацію, часто з використанням нестандартних комунікаційних протоколів та портів. Типовими мережами такого типу є friend-to-friend[1] мережі (зазвичай використовуються для спільного користування файлами та peer-to-peer з'єднання)[2] та приватних мереж на кшталт Tor.
Якщо розглядати це явище в контексті індексованості контенту пошуковими системами[3], то терміном, протилежним до зашифрованого даркнету, є чиста мережа[4][5][6] (або клірнет, з англ. clearnet) або поверхнева мережа.
Анонімна мережа являє собою систему не пов'язаних між собою віртуальних тунелів, що дозволяє передавати дані в зашифрованому вигляді. Даркнет відрізняється від інших розподілених однорангових мереж, тим, що файлообмін відбувається анонімно (оскільки IP-адреси недоступні публічно), і, отже, користувачі можуть спілкуватися без особливих побоювань і державного втручання[1]. Саме тому даркнет часто сприймають як інструмент для здійснення комунікації в різного роду підпіллях і незаконній діяльності[7]. У загальнішому сенсі термін «даркнет» можна використати для опису некомерційних «вузлів» Інтернету[8] або віднести до всіх «підпільних» інтернет-комунікацій і технологій, які переважно пов'язані з незаконною діяльністю або інакомисленням[1].
Початково термін було утворено у 1970-х роках для позначення мереж, ізольованих від ARPANET (що переросла в Інтернет) з метою безпеки[9]. На той час даркнети могли отримувати дані з ARPANET, проте їхні адреси не з'являлись у списку мереж, та не відповідали на пінгування чи інші запити.
Термін став загальноприйнятним після публікації «Даркнет та майбутнє цифрової дистрибуції»[10], роботи 2002 року Пітера Біддла, Пола Інґланда, Маркуса Пейнадо та Браяна Віллмана, чотирьох працівників Microsoft, які стверджували, що наявність даркнету було основною перешкодою розвитку робочих DRM-технологій та невідворотністю порушень авторських прав.
На їхню думку, ідея даркнету ґрунтується на трьох припущеннях:
DarkNet — це файлообмінна мережа[11], яка виникає за появи загальнодоступних даних, за припущенням 1, і за поширення цих даних, за припущеннями 2 і 3.
Дослідники Microsoft стверджують, що існування даркнету було основною перешкодою для розробки працездатних DRM-технологій[12].
Відтоді цей термін часто запозичували і, зокрема, використовували в таких великих ЗМІ, як Rolling Stone[13] і Wired[14].
Даркнет можна використати для таких цілей, як:
Журналіст Джозеф Лазіка[en] у своїй книзі «Даркнет: війна Голівуду проти цифрового покоління» описує спробу даркнету охопити мережі спільного користування файлами[21]. Згодом, у 2014 році, журналіст Джеймі Бартлет[en] у своїй книзі «Даркнет» використовує його як термін для опису ряду підпільних та нових субкультур, включно з:
Станом на 2015 рік, «Даркнет» часто використовують як синонім темної мережі через кількість прихованих сервісів у даркнеті Tor'у. Термін часто використовують неточно та взаємозамінно до глибинної мережі через те, що Tor був відомий своєю стійкістю до індексації. Змішування цих двох термінів вважають неточним[23], деякі коментарі рекомендують використовувати їх для чітко відмінних понять[24][25].
Загалом даркнети може бути використано з багатьох причин на кшталт:
Коли цей термін використовують для опису файлообмінної мережі, назву DarkNet часто вживають як синонім фрази «friend-to-friend» («від одного до одного») — ці два поняття описують мережі, в яких прямі з'єднання встановлюються тільки між двома пірами, які один одному довіряють. Такі мережі ще називають закритими p2p (англ. private peer-to-peer).
Найпоширені файлообмінники, наприклад, BitTorrent, насправді не є даркнетами, оскільки користувачі можуть зв'язуватися з ким завгодно в мережі[26][27].
Майже всі відомі даркнети децентралізовані і, отже, вважаються одноранговими.
У даркнеті використовуються домени, на які неможливо зайти через звичайну мережу за допомогою стандартних браузерів. Найчастіше, це — псевдодомени в доменній зоні .onion або .i2p тощо[28]. Для адреси сайту часто використовують випадковий набір символів або шифр, наприклад facebookcorewwwi.onion[en] — дзеркало соціальної мережі Facebook у даркнеті, яке неможливо відкрити в звичайному браузері.
2016 року британські фахівці з кібербезпеки проаналізували вміст вибірки вебсайтів мереж даркнет за допомогою пошукової машини, налаштованої на відстеження і категоризацію знайденого контенту за низкою ключових слів (англ. Weapons — зброя, англ. Illegal Pornography — нелегальна порнографія, англ. Extremism тощо). Серед 5205 обстежених сайтів виявлено лише 2723 активних, а нелегальний контент вдалося відшукати на 1547 сайтах. Як видається авторам дослідження, найпоширенішими в мережах даркнет є віртуальні майданчики для торгівлі наркотичними речовинами і вчинення фінансових злочинів[29][30].
Усі даркнети вимагають для доступу встановлення певного програмного забезпечення або певних мережевих налаштувань. Це може бути Tor, до якого можна дістатись через спеціальний браузер Vidalia[en], відомий ще як пакет браузера Tor; альтернативою може бути налаштований схожим чином проксі-сервер.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.