Данилюк Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Данилю́к (нар. 10 вересня 1991, Черніїв, Івано-Франківська область — пом. 12 серпня 2014, Культура, Донецька область) — солдат 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Володимир Володимирович Данилюк
Солдат
Загальна інформація
Народження	10 вересня 1991(1991-09-10) Черніїв, Тисменицький район
Смерть	12 серпня 2014(2014-08-12) (22 роки) Культура, Старобешівський район
Поховання	Черніїв
Псевдо	«Мацьонький»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Прикарпаття»
Війни / битви	Війна на сході України Бої на українсько-російському кордоні 2014
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилюк.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Данилюк Володимир.

Життєпис

Народився 10 вересня 1991 року в селі Черніїв (Тисменицький район, Івано-Франківська область). 2008 року закінчив Черніївську ЗОШ, навчався у ВПУ № 18 до 2010 року — спеціальність «офіціант-бармен». Три місяці пробув на практиці в місті Алупка; працював у закладах громадського харчування офіціантом. Відслужив строкову службу в ЗС України у 2010–2011 роках — військова частина А-1979; начальник електростанції.^[1]

Під час часткової мобілізації у травні 2014 року мобілізований. Стрілець, 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття».

12 серпня 2014 року загинув в першій половині дня під час супроводу колони із пораненими у зоні бойових дій біля села Культура Старобешівського району. Військова колона потрапила у засідку терористів, внаслідок обстрілу Володимир зазнав смертельного поранення у голову — підірвались на радіокерованих мінах МОН-50. На спущених колесах, з пробитими баками та осколком у двигуні вояки автобусом проїхали ще 18 кілометрів.

Вдома залишилися батько Володимир та мама Галина Федорівна Данилюки й дружина — був у церковному шлюбі з Василик Іриною.

Похований в Чернієві 16 серпня 2014 року. Прощалося все село — тисячі людей прийшли віддати останню шану.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:

• нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015, посмертно).
• його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 40
• вшановується 12 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування мужніх українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії.^[2]
• жовтнем 2015 року у Чернієві відкрито та освячено пам'ятник Володимиру Данилюку.^[3]
• 7 грудня 2014 року на фасаді Черніївської загальноосвітньої школи відкрито та освячено меморіальну дошку Володимиру Данилюку.^[4]
• в жовтні 2017 року на фасаді Івано-Франківського коледжу ресторанного сервісу і туризму НУХТ відбулося відкриття та освячення пам'ятної анотаційної дошки загиблому учаснику АТО Володимиру Данилюку.^[5]

Примітки

1. Історія села
2. В Міноборони вшанували полеглих Героїв, які боронили державу на Сході
3. У Чернієві відкрили пам'ятник загиблому в АТО Володимиру Данилюку
4. У приміському с. Черніїв відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО В.Данилюку
5. Володимир Данилюк

Джерела

• Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Данилюк Володимир Володимирович [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
• Влада Прикарпаття висловлює співчуття [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] ^{[недоступне посилання]}