Дангулов Абрам Христофорович

Абрам Христофорович Дангулов (вірм. Աբրահամ Քրիստափորի Դանգուլով, 5 серпня 1900, Армавір — 19 червня 1967, Москва) — радянський футболіст. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Заслужений майстер спорту СРСР (1948). Працював журналістом у тижневику «Футбол».

Абрам Дангулов
Особисті дані
Народження	5 серпня 1900(1900-08-05)
	Армавір, Російська імперія
Смерть	19 червня 1967(1967-06-19) (66 років)
	Москва, СРСР
Поховання	Вірменське кладовище (Москва)
Громадянство	СРСР
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1919 «Уніон» (Єкатеринодар) ? (?) 1920–1934 «Динамо» (Армавір) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1934–1937 «Динамо» (П'ятигорськ) 1939–1941 «Стахановець» (Сталіно) 1944–1948 «Крила Рад» (Москва) 1949–1951 «Спартак» (Москва) 1952–1954 «Спартак» (Москва) (пом.) 1955–1956 «Спартак» (Єреван) 1956 Вірменська РСР 1958 «Шахтар» (Донецьк)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Вірменин за походженням^[1]. У дорослому футболі дебютував 1919 року виступами за команду «Уніон» (Єкатеринодар), а з наступного року став виступати за ЦРК/СТС/«Динамо» (Армавір). Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за цю команду у 1934 році.

Характеризувався як «технічний лівий нападник, який показав прекрасне розуміння гри, філігранну техніку і сильний удар»^[2].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1934 року, очоливши тренерський штаб клубу «Динамо» (П'ятигорськ).

1939 року став головним тренером команди «Стахановець» (Сталіно), тренував команду зі Сталіно два роки.

У 1944 році призначений головним тренером московських «Крил Рад», а в 1949 році очолив «Спартак» (Москва). На чолі московського «Спартака» став бронзовим призером чемпіонату СРСР 1949 року^[3] і володарем Кубка СРСР 1950 року^[4]. З 1952 року увійшов до тренерського штабу Василя Соколова, свого наступника на посаді головного тренера «Спартака», пропрацювавши там до 1954 року^[5][6].

1955 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Спартак» (Єреван). Влітку 1956 року керував збірною Вірменської РСР, що взяла участь у першій Спартакіаді народів СРСР, посівши на ній 5 місце. Залишив єреванську команду 1956 року.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Шахтар» (Донецьк), головним тренером команди якого Абрам Дангулов був протягом 1958 року.

Помер 19 червня 1967 року на 67-му році життя у місті Москва. Похований на місцевому вірменському кладовищі^[7]..

Титули і досягнення

• Володар Кубка СРСР (1):

«Спартак» (Москва): 1950

Примітки

1. Григорян А. Из истории армянского футбола: От Босфора до Каспия. — типография «Амарас» — 211 с. — ISBN 99930-1-046-4
2. Э. Нисенбойм, В. Расинский и др. «Спартак» Москва. Официальная история 1922—2002. — М., 2002. — с. 557
3. ФК Спартак Москва - Официальная история - год 1949 - Fanat1k.ru. fanat1k.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 23 лютого 2019.
4. ФК Спартак Москва - Официальная история - год 1950 - Fanat1k.ru. fanat1k.ru. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 23 лютого 2019.
5. Зал Славы Спартак Москва — ДАНГУЛОВ Абрам. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
6. Дирижеры футбольной игры — Ноев ковчег. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
7. Спортивный некрополь. Дангулов Абрам Христофорович (1900—1967). Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 26 лютого 2015.

Джерела

• Григорян А. Г. Создатель спартаковского стиля — Газета «Урарту» — № 29 2000 г.

Посилання

• Абрам Дангулов на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)