Давидов Анатолій Вікторович

Анатолій Вікторович Давидов (рос. Анатолий Викторович Давыдов, 13 листопада 1953 Тула, СРСР^[2]) — радянський і російський футболіст, захисник і півзахисник; пізніше тренер. Майстер спорту СРСР (1976). Директор академії ФК «Зеніт»^[3].

Давидов Анатолій Вікторович
Особисті дані
Народження	13 листопада 1953(1953-11-13)[1] (71 рік)
	Тула, РРФСР, СРСР
Зріст	175 см
Громадянство	СРСР  Росія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
1971—1975 «Металург» (Тула) 1975—1988 «Зеніт» (Ленінград) 370 (10) 1989 «Лада» 32 (2) 1989 «Крила Рад» 3 (0) 1990 «Понністус» ? (3) 1991 «Локомотив» (СПб) 1992—1995 «Понністус» 80 (2) 1996 «Фошань Фості» 1997 «Зеніт» (СПб) 15 (0) 1997 →  «Зеніт-д» 2 (0)
Тренерська діяльність**
1997—1998 «Зеніт» (СПб) тренер 1998 «Зеніт» (СПб) (в. о.) 1999—2000 «Зеніт» (СПб) 2000 «Зеніт-2» 2001 «Зеніт-д» 2002—2005 «Металург» (Липецьк) 2005—2006 «Сибір» 2007 «Текстильник-Телеком» 2007—2009 «Зеніт-м» (СПб) 2009 «Зеніт» (СПб) 2009—2013 «Зеніт-м» (СПб) 2013 «Том» 2017 «Зеніт-2»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігрова кар'єра

Вихованець тульського футболу. Виступав за юнацькі збірні СРСР, викликався на збори олімпійської збірної.

Більшу частину кар'єри провів у ленінградському «Зеніті», в складі якого став чемпіоном СРСР у 1984 році.

У 1985 році в кубковому матчі проти ЦСКА на стадіоні ім. Кірова отримав сильний струс мозку, через який 7 місяців мучився головними болями і збирався завершити виступи. Однак через деякий час знову вийшов на поле.

У 1990-х роках виступав в Фінляндії. У березні-жовтні 1996 року грав в Китаї за команду «Фошань Фості» з провінції Гуанчжоу.

Після повернення в Росію за домовленістю з Анатолієм Бишовцем почав виконувати обов'язки тренера «Зеніту». Давидов думав, що ігрову кар'єру завершив. Однак на останньому зборі команди перед сезоном 1997 року (в Бельгії) захисники команди майже разом отримали травми, через які вони не могли вийти на перші матчі. Бишовець запропонував Давидову продовжити виступи, і Анатолій приступив до тренувань вже як гравець основного складу.

У підсумку в 1997 році провів в чемпіонаті 15 ігор, в більшості з яких грав разом з сином Дмитром. Після закінчення сезону остаточно завершив ігрову кар'єру.

Рекордсмен «Зеніту» за кількістю зіграних офіційних матчів (456)^[4]. У тому числі:

• Чемпіонат СРСР — 370, чемпіонат Росії — 15;
• Кубок СРСР — 52; Кубок Росії — 3;
• Кубок Федерації СРСР — 8;
• Єврокубки — 8^[5].

Є найстаршим футболістом, що виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Росії. Свій останній матч провів 3 вересня 1997 року у віці 43 років і 295 днів^[6].

Тренерська кар'єра

Приступив до тренерської роботи в 1997 році. Тренував головну, другу і дублюючу команди «Зеніту». 24 вересня 1998 у зв'язку з хворобою Анатолія Бишовця був призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Зеніту». 24 листопада став головним тренером.^[7] У 1999 році привів команду до перемоги в Кубку Росії.

Потім тренував липецький «Металург», новосибірську «Сибір». У грудні 2006 року отримав ліцензію ФІФА категорії «Pro». У 2007 році очолював «Текстильник-Телеком», проте 5 жовтня після гри 37-го туру подав у відставку, залишивши команду на 20-му місці^[8].

Анатолій Давидов під час роботи з «Томмю». 2013 рік.

У листопаді 2007 року був призначений головним тренером дублюючого складу «Зеніту». 10 серпня 2009 року в відставки Діка Адвоката був призначений виконуючим обов'язки головного тренера пітерців. 3 жовтня 2009 року був призначений головним тренером. Привів клуб, прийнятий ним в непростій турнірній ситуації, до бронзових медалей сезону-2009, яка дала право на участь у кваліфікації Ліги чемпіонів. Дубль же, який після його відходу в основну команду очолив Микола Ларіонов, виграв першість дублюючих складів сезону-2009. У грудні 2009 року Давидова змінив Лучано Спаллетті, а сам він повернувся на пост головного тренера молодіжного складу.

6 червня 2013 року підтвердив, що буде працювати з «Томмю», яка за підсумками сезону вийшла в Прем'єр-лігу^[9] багато в чому завдяки Сергію Передні, контракт з яким так і не був продовжений. Після п'яти поразок у п'яти матчах на старті сезону томські вболівальники почали вимагати у президента клубу Сергія Жвачкіна відставки головного тренера. Після домашньої нічиєї 15 вересня 2013 року з «Анжі» Давидов подав у відставку^[10].

У 2017 році був головним тренером «Зеніту-2». Пішов у зв'язку з переходом на посаду директора академії^[11].

Статистика

Клубна

Виступи			Ліга		Кубок		Єврокубки		Кубок федерації		Всього
Клуб	Ліга	Сезон	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
«Металург» (Тула)	Друга ліга	1971	0	0	0	0	—		—		0	0
		1972	0	0	0	0	—		—		0	0
		1973	0	0	0	0	—		—		0	0
		1974	0	0	0	0	—		—		0	0
		1975	0	0	0	0	—		—		0	0
	Всього		0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
«Зеніт» (Ленінград)	Вища ліга	1975	14	1	0	0	—		—		14	1
		1976 (в)	12	0	2	0	—		—		14	0
		1976 (о)	11	0	0	0	—		—		11	0
		1977	14	1	3	0	—		—		17	1
		1978	25	2	5	1	—		—		30	3
		1979	33	1	5	0	—		—		38	1
		1980	31	0	5	0	—		—		36	0
		1981	29	1	5	0	2	0	—		36	1
		1982	33	0	3	0	—		—		36	0
		1983	31	1	4	0	—		—		35	1
		1984	27	1	7	0	—		—		34	1
		1985	29	1	4	0	4	0	—		37	1
		1986	28	1	4	0	—		3	0	35	1
		1987	26	0	1	0	2	0	3	0	32	0
		1988	27	0	4	0	—		2	0	33	0
	Всього		370	10	52	1	8	0	8	0	438	11
«Лада»	Друга ліга	1989	0	0	0	0	—		—		0	0
	Всього		0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
«Крила Рад»	Друга ліга	1989	0	0	0	0	—		—		0	0
	Всього		0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
«Зеніт» (СПб)	Вища ліга	1997	15	0	3	0	—		—		18	0
	Всього		15	0	3	0	0	0	0	0	18	0
«Зеніт-д»	Третя ліга	1997	2	0	—		—		—		2	0
	Всього		2	0	0	0	0	0	0	0	2	0
Всього за кар'єру			387	10	55	1	8	0	8	0	458	11

Тренерська

команда	Початок роботи	Завершення роботи	М	В	Н	П	П%
Зеніт (Санкт-Петербург)	23.11.99	23.11.00	60	22	20	18	36,66
Металург (Липецьк)	12.11.02	12.02.05	164	68	36	60	41,46
Сибір	13.03.05	5.11.06	42	19	8	15	45,23
Текстильник-Телеком	07.01.07	12.11.07	42	10	8	24	23,80
Зеніт (Санкт-Петербург)	05.08.09	27.11.09	13	9	3	1	69,23
Томь	06.06.13	15.09.13	8	0	1	7	00,00
Зеніт-2	01.06.17	27.12.17	25	5	7	13	20,00
Всього			354	133	83	138	37,57

Досягнення

Як гравець

Командні

• Чемпіон СРСР : 1984
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1980

Особисті

• У списках 33-х найкращих футболістів сезону в СРСР : № 2 — 1979, № 3 — 1982

Як тренер

• Володар Кубка Росії: 1998/99
• Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2009
• Півфіналіст Кубка чемпіонів Співдружності: 2011

Особисте життя

Дружина Тетяна, син Дмитро, дочка Жанна (була в шлюбі з футболістом «Зеніту» Володимиром Нагібіним, є дитина 2006 року народження).

Примітки

1. Transfermarkt.de — 2000.

   d:Track:Q2449070
2. Анатолий Давыдов. Биография (рос.). РИА Новости. 6 червня 2013. Архів оригіналу за 10 червня 2013.
3. Игорь Симутенков войдет в тренерский штаб основного состава, Анатолий Давыдов возглавит «Зенит»-2. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
4. Клуб легенд "Зенита". Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
5. Статистика Анатолия Давыдова. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
6. Газета СПОРТ-ЭКСПРЕСС. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 29 січня 2021.
7. ДАВЫДОВ ВСТУПАЕТ В ДОЛЖНОСТЬ И ВОЗВРАЩАЕТ АРЕНДОВАННЫХ ИГРОКОВ. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 29 січня 2021.
8. Давыдов покинул «Текстильщик-Телеком»^{[недоступне посилання з червня 2018]}
9. Давыдов: контракт с «Томью» не подписан, но есть обоюдное согласие. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 29 січня 2021.
10. Наставник томичей Анатолий Давыдов после ничьей с «Анжи» подал в отставку
11. Давыдов назначен директором Академии «Зенита»

Посилання

• Профіль на офіційному сайті ФК «Зеніт»
• Профіль на сайті zenit-history.ru [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.]