Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
ДП (Дегтярьова Піхотний, Індекс ГРАУ — 56-Р-321) — ручний кулемет розроблений В. О. Дегтярьовим.
 | |
| Тип | Ручний кулемет |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1928- досі |
| Оператори | РСЧА |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Дегтярьов Василь Олексійович |
| Розроблено | 1927 рік |
| Виготовлена кількість | 795 000[1] |
| Варіанти | Див. Варіанти |
| Характеристики | |
| Вага | 9,12 кг (з сошками)[2] 1,6 кг (порожній магазин)[2] 2,7 кг (споряджений магазин)[2] |
| Довжина | 1270 мм [2] |
| Довжина ствола | 604,5 мм (без полум'ягасника)[2] |
| Набій | 7,62×54 мм R |
| Калібр | 7,62 |
| Дія | відведення порохових газів, запирання розсувними бойовими упорами |
| Темп вогню | 500–600 80 (бойова)[2] |
| Дульна швидкість | 840 м/с (набій з легкою кулею)[2] |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 1500 м [2] |
| Максимальна | до 2500 м [2] |
| Система живлення | плоский дисковий магазин(зброя) |
| Приціл | секторний |
ДП (кулемет) у Вікісховищі | |
Перші десять серійних кулеметів ДП були виготовлені на Ковровському заводі 12 листопада 1927, потім партія з 100 кулеметів була передана на військові випробування, за результатами яких 21 грудня 1927 кулемет був прийнятий на озброєння РСЧА[3]. ДП став одним з перших зразків вогнепальної зброї, створених в СРСР. Кулемет знайшов широке використання як основна зброя вогневої підтримки піхоти ланки взвод — рота аж до кінця Другої Світової Війни.
За рахунок захоплених у Зимовій війні 1939-40 років і пізніше трофеїв це був один з наймасовіших зразків ручних кулеметів у фінській армії протягом Другої світової війни в тому числі через істотні переваги над фінським кулеметом Лахті-Салоранта.
По завершенню війни кулемет ДП і його модернізований варіант ДПМ, створений з врахуванням досвіду бойових дій в 1943–1944 роках, були зняті з озброєння Радянської Армії і широко поставлялись дружнім СРСР країнам. На озброєнні держав-учасників ОВС залишався до 1960-х років. Брав участь в бойових діях в Кореї, В'єтнамі та інших країнах.
На основі досвіду, набутого у Другій світовій, стало ясно, що піхоті необхідні єдині кулемети, що поєднують підвищену вогневу міць з високою мобільністю. Як ерзац-замінник єдиного кулемета в ланці рота на основі попередніх розробок в 1946 році був створений і прийнятий на озброєння ручний кулемет РП-46, що являв собою модифікацію ДПМ під стрічкове живлення, що разом з потяжченим стволом, забезпечувало більшу вогневу міць при збереженні прийнятної маневреності.
Високу оцінку цій зброї давав Володимир Федоров — радянський збройовий конструктор, в роки війни працював консультантом по стрілецькій зброї в наркоматі, автор книг з історії стрілецької зброї.
Ручний кулемет ДП є зброєю з автоматикою на основі відведення порохових газів і магазинним живленням. Газовий рушій має поршень з довгим робочим ходом і газовий регулятор, розташовані під стволом.
Сам ствол — швидкознімний, частково прикритий захисним кожухом і оснащений конічним знімним полум'ягасником. Ствол часом не витримував інтенсивної стрільби: оскільки він був тонкостінним, він швидко нагрівався (особливо у пізніших випусках, у яких для спрощення ствол був зроблений без ребристого радіатора), і для того, щоб не вивести кулемет з ладу, доводилось стріляти короткими чергами (бойова скорострільність кулемета — до 80 пострілів на хвилину). Зміна ствола безпосередньо під час бою була ускладнена: потрібний спеціальний ключ для зняття замикача і захисту рук від опіків.
Замикання ствола здійснюється двома бойовими упорами, що розводяться в сторони при русі ударника вперед. Після того, як затвор приходить в переднє положення, затворна рама продовжує рух, при цьому розширена середня частина з'єднаного з нею ударника, впливаючи зсередини на задні частини бойових упорів, розводить їх в сторони, в пази ствольної коробки, жорстко замикаючи затвор. Після пострілу затворна рама під дією газового поршня починає рух назад. При цьому ударник відводиться назад, а спеціальні скоси рами зводять бойові упори, виводячи їх із зачеплення зі ствольною коробкою та відмикаючи затвор. Поворотна пружина знаходиться під стволом і при інтенсивному вогні може перегрітись, втрачаючи пружність, що було одним з порівняно нечисленних, але суттєвих недоліків кулемета ДП. Крім того, бойові упори вимагали точної підгонки для досягнення симетричного замикання (що на практиці не створювало істотних проблем).
Живлення відбувалось з плоских дискових магазинів — «тарілок», в яких набої розташовані по колу, кулями до центру диска. Така конструкція забезпечувала надійну подачу набоїв з виступом закрайку, проте мала й істотні вади: великі габарити і маса порожнього магазина, незручність у транспортуванні і заряджанні, а також можливість пошкодження магазина в умовах бою через його схильність до деформації. Ємність магазина спочатку становила 49 набоїв, пізніше були запроваджені на 47-набоїв з підвищеною надійністю роботи. До кулемета надавалось три магазина з металевим коробом для їх перенесення.
Слід зазначити, що хоча зовні магазин ДП і нагадує магазин кулемета Льюїса, насправді є зовсім іншу за принципом дії конструкцію; наприклад, у «Льюїса» диск з набоями провертається за рахунок енергії затвора, переданої на нього складною системою важелів, а у ДП — за рахунок попередньо зведеної пружини в самому магазині.
Ударно-спусковий механізм кулемета дозволяв вести тільки автоматичний вогонь з відкритого затвора. Він був виконаний у вигляді знімного модуля, що кріпиться до короба поперечною чекою. Звичайний запобіжник відсутній, замість нього встановлений автоматичний запобіжник у вигляді клавіші, що вимикається при охопленні рукою шийки приклада. При веденні інтенсивного вогню необхідність постійно утримувати клавішу запобіжника натиснутою втомлювала стрільця, а приклад гвинтівкового типу не сприяв міцному утриманню зброї при стрільбі чергами. Вдалішою виявилась конструкція блоку УСМ танкового кулемета ДТ, який мав звичайний запобіжник і пістолетну рукоятку. Модернізований варіант кулемета — ДПМ — отримав аналогічний ДТ блок УСМ; також неавтоматичний запобіжник на додаток до рідного автоматичного був запроваджений в конструкцію фінських ДП в процесі їх капремонту.
Вогонь з ДП вівся зі знімних сошок, які в запеклому бою деколи губились через невдале кріплення або розбовтувались, що, в свою чергу, істотно погіршувало зручність застосування кулемета. Тому на ДПМ введені незнімні сошки. Викид стріляних гільз здійснюється вниз.
У липні 1942 р був випробуваний глушник звуку пострілу СГ-42 («Спеціальний глушник зр. 1942 р.») конструкції ОКБ-2, що призначався для стрільби з кулемета ДП набоями із зменшеним зарядом. Прилад був побудований на тому ж принципі, що і «Браміт», і показав задовільне придушення звуку пострілу. Наприкінці 1942 року на випробування був представлений СГ-42 з зменшеним з 16 до 14,5 мм внутрішнім діаметром каналу, та був прийнятий на озброєння. Повоєнні випробування даних глушників в лютому-березні 1948 року показали недоцільність їх подальшої експлуатації, оскільки вони не забезпечували необхідну безвідмовність роботи ДП і ДПМ і тому підлягали утилізації[4].
У березні-квітня 1950 проходив полігонні випробування ПБС для РП-46. Глушник являв переконструйований СГ-42, однак доробити його знову не вдалось[5].
Для стрільби з ручного кулемета використовуються наступні набої[2]:
Протягом навчань і бойових дій до обслуги кулемета належали двоє: стрілець і його помічник, який переносив короб з 3 дисками. Також при стрільбі з положення лежачи до кулемета обома кінцями прив'язували довгу стрічку, і боєць, натягуючи її ногою, дужче притискав приклад до плеча. Таким чином, коливання кулемета зменшувались і поліпшувалась точність стрільби. Кулемет ДТ встановлювали на мотоцикли М-72. Конструкція кріплення кулемета до коляски дозволяла вести вогонь навіть по літаках. Однак цей спосіб боротьби з літаками був не дуже зручний: для стрільби треба було зупинятися, потім боєць вилазив з коляски і з положення «сидячи» вів вогонь по повітряних цілях. Після прийняття на озброєння кулемета ДП англійські кулемети Льюїса зразка 1915 року, що досі перебували на озброєнні Червоної армії, поступово йшли на склади.
В середині 1930-х років один дослідний зразок малокаліберного кулемета ДП (під 5,6-мм набій кільцевого запалення, як зброя для навчання стрільбі солдат РСЧА) сконструював М. Марголін, але на озброєння він не був взятий[6]. Фактично в цих цілях використовували дрібнокаліберний кулемет-замінник системи Блюма, що кріпиться на звичайний ДП і використовує його органи управління вогнем.
У 1938 році був виготовлений дослідний зразок 7,62-мм кулемета системи В. А. Дегтярьова з магазином конструкції Г. Ф. Кубинова і С. Г. Разоренова (конструктивно аналогічний кулемету ДП зразка 1927 року, за винятком способу живлення — магазин на 20 набоїв заповнюється чотирма стандартними обоймами від гвинтівки Мосіна). Зброя не була прийнята на озброєння і після випробувань була передана на зберігання, а потім надійшла до музею заводу ім. Дегтярьова в місті Ковров[7].
У 1944 році під керівництвом Дегтярьова на заводі № 2 велись роботи з удосконалення кулемета ДП, а саме над підвищенням його надійності і керованості. Нова модифікація отримала позначення ДПМ («Дегтярьов піхотний модернізований», Індекс ГАУ — 56-Р-321М). Була усунена проблема з перегрівом зворотно-бойової пружини (вона була встановлена в спеціальну трубку в спусковій рамі над прикладом), поліпшений спусковий механізм і з'явилась можливість зміни ствола на бойовій позиції[8]. Перенесення зворотно-бойової пружини в спускову раму викликало конструктивні зміни окремих частин і механізмів кулемета. Нове пістолетне руків'я, змінена форма приклада й стійкіші незнімні сошки нової конструкції забезпечували більшу зручність. В цілому, всі бойові, тактичні і технічні характеристики залишились без змін.
ДА (Дегтярьов Авіаційний) — варіант для установки на літаки. З кулемета ДП був знятий кожух, призначений для захисту рук стрільця від опіків від ствола. Це зменшило його габарити і поліпшило охолодження. Для зручності стрільби приклад був замінений на дві рукоятки. Встановлено магазин на 60 набоїв.
На озброєння кулемет ДА поступив в 1928 році. У 1930 році на озброєння надійшов його спарений варіант — ДА-2. Кулемети ДА і ДА-2 встановлювали на літаки Р-5, У-2, ТБ-3. Широкого застосування вони не мали, оскільки 7,62-мм кулі були дуже малоефективні проти літаків другої половини 30-х — 40-х років, що викликало перехід на більші калібри. До того ж в 1934 році спеціально для авіації був створений вдаліший кулемет ШКАС з темпом стрільби близько 1800 постр./хв, що частково компенсувало малу вражаючу здатність 7,62-мм куль.
Розроблена спільно з Г. С. Шпагіним в 1929 році танкова модифікація ДТ (Індекс ГАУ — 56-П-322) встановлювали на більшість танків і бронемашин. Модифікації внесені з огляду на установку кулемета в тісному бойовому відділенні танка. Замість дерев'яного приклада встановлений висувний металевий. Стандартний громіздкий магазин з однорядним розташуванням набоїв замінений на магазин з трьохрядним розташуванням, місткістю 63 набої.
Кулемет слід встановлювати на кульову установку, розроблену Г. С. Шпагіним, що дозволяла легко наводити кулемет в горизонтальній і вертикальній площинах. Також кулемет був забезпечений парусиновим вловлювачем гільз. ДТ мав знімні сошки, тому ним часто користувались екіпажі підбитої бронетехніки як ручним кулеметом. Відомо кілька випадків озброєння ними і лінійних піхотних підрозділів. Також ДТ здобув популярність в повітряно-десантних підрозділах за компактніші розміри і меншу вагу.
В 1944 році була модифікована зворотно-бойова пружина, і кулемет отримав позначення ДТМ (Індекс ГАУ — 56-П-322м).
У 1946 році був створений і прийнятий на озброєння ручний кулемет РП-46 (ротний кулемет зразка 1946 року), що був модифікацією ДПМ під стрічкове живлення, що, укупі з обваженим стволом, забезпечувало більшу вогневу міць при збереженні прийнятної маневреності. РП-46 використовував нерозсипну металеву стрічку від станкових кулеметів Горюнова. Був замінений на досконаліший кулемет Калашникова — ПК.
Адаптована до особливостей китайської промисловості копія кулемета ДП (ДПМ). Випускався китайською державною збройовою корпорацією Norinco.
Перероблений для стрільби в напівавтоматичному режимі, кулемет ДП-О сертифікований в Росії як мисливський карабін[9].
Кулемет Дегтярьова присутній в значній кількості кінофільмів і в ряді комп'ютерних ігор (зазвичай, присвячених Другій Світовій війні)[10].
СРСР
Фінляндія — за період Зимової війни Фінляндія захопила понад 3000 ДП і близько 150 ДТ. До 1944 в фінської армії перебувало близько 9000 ДП, він залишався на озброєнні до 60-х років під найменуванням 762 PK D (7.62 pk/ven.). Кулемет ДТ — 762 PK D PSV (7.62 pk/ven. Psv.) — став основним танковим кулеметом фінської армії, також використовувався після війни[11]..svg){kind=small}
Третій Рейх — трофейні зразки ДП під позначенням «7,62mm leichte Maschinengewehr 120 (r)» використовували вермахт і охоронна поліція[12].
Україна — відомо про зберігання 120 тисяч ДП та 19 тисяч ДПМ[13]. Після початку російського вторгнення їх використовують Сили територіальної оборони[14][15][16].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
