Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гі Дебо́р (Гі Ернест Дебор, фр. Guy-Ernest Debord, 28 грудня 1931, Париж — 30 листопада 1994, Бельвю-ла-Монтань) — французький філософ, письменник, художник-авангардист, кінорежисер і громадський діяч.
| Гі Дебор | |
|---|---|
| Guy-Ernest Debord | |
 Гі Дебор у 1962 році | |
| Ім'я при народженні | фр. Guy-Ernest Debord |
| Народився | 28 грудня 1931 Париж |
| Помер | 30 листопада 1994 (62 роки) Бельвю-ла-Монтань ·самогубство |
| Громадянство | Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | філософ, письменник, художник, режисер, громадський діяч |
| Галузь | філософія |
| Відомий завдяки | Суспільство спектаклю |
| Alma mater | Паризький університет і Ліцей Карно |
| Вчителі | Ісидор Ізуd |
| Знання мов | іспанська і французька[1][2] |
| Роки активності | 1946[3] — 1994[3] |
| Напрямок | ситуаціонізм і Леттристський інтернаціоналd |
| Батько | Маршаль Дебор |
| Мати | Полетта Россі |
| У шлюбі з | Мішель Бернштейн (1951-1972) |
| Автограф |  |
| IMDb | ID 0213499 |
| |
Гі Дебор народився в Парижі 28 грудня 1931 року. Батьки — Полетта Россі й Маршаль Дебор, були дрібними буржуа, що розорилися в 1930-і. Батько помер від туберкульозу, коли Гі було 4 роки. Мати переїхала з сином у Ніццу. Під час Другої світової війни родина часто переїжджала з міста до міста. Раннє дитинство Гі провів у бабусі на віллі в Італії, відвідував ліцей в По і середню школу в Каннах. В цей час зацікавився пригодницькими романами, віршами, кінематографом. Він ріс здібним, проте замкнутим і запальним.
Після Другої світової війни вступив до ліцею Карно в Парижі, який незабаром покинув. Пізніше — до Паризького університету, де вивчав право, але незабаром покинув навчання і там, щоб стати письменником, і приєднався до леттристів. Не здобувши вищої освіти, займався самоосвітою, відкидав будь-які спроби залучити його до роботи. Значний вплив на формування світогляду Гі Дебора здійснили марксисти, сюрреалісти, дизайнери-експериментатори. Він критикував нав'язування засобів комфорту, урбанізацію, соціальну нерівність та досліджував і розвивав психогеографію. З 1950 перебував у «Леттристському Інтернаціоналі», пізніше в ліворадикальній спілці «Соціалізм або варварство». Писав статті для журналу леттристів «Потлач». Був організатором багатьох скандальних акцій, у 1952 році зірвав прес-конференцію Чарлі Чапліна з нагоди приїзду того в Європу. У 1954 одружився з письменницею Мішель Бернштейн. Наступного року мав намір здійснити демонстративне самогубство.
У 1957 році разом з дружиною і художником Асгер Йорном організував рух Ситуаціоністського Інтернаціоналу, покликаний створити «сюр-революційне» мистецтво і здійснювати «антикультурну» діяльність проти капіталізму перформансами й публікацією текстів. У 1967 написав книгу «Суспільство спектаклю», де критикував післявоєнні капіталізм і споживацтво. Був учасником травневих бунтів 1968 у Парижі. З 1971 співпрацював з видавцем Жераром Лебовічі, що став його меценатом, знімав авангардистські кінофільми. У 1972 році Гі Дебор розпустив Ситуаціоністський Інтернаціонал, який до того часу занепав. У цьому ж році він розлучився та одружився вдруге на літературознавці та письменниці Еліс Беккер-Хо, з якою кілька років подорожував.
У 1980-90-і жив на фермі в Оверні разом з Еліс, страждав алкоголізмом. Через звинувачення в причетності до вбивства Жерара Лебовічі в 1984 заборонив показ своїх фільмів і надалі уникав публіки. В 1990-і інтерес до праць Гі Дебра значно зріс, в тому числі завдяки його «Коментарям до „Суспільства спектаклю“», що висвітлили актуальні проблеми. Через наслідки алкоголізму наприкінці життя майже не виходив з дому, пересувався з ціпком. Застрелився 30 листопада 1994 року, його прах було розвіяно над Сеною.
Найбільшим досягненням Гі Дебора є створення концепції «суспільства спектаклю» — особливого стану стосунків у сучасному суспільстві за посередництва образів медіа. Йому притаманні пасивність переважної більшості учасників та удавані, видовищні дій, котрі стимулюють споживацтво в капіталістичному світі. Ні політики, ні кінозірки, митці чи інша еліта не є режисерами «спектаклю», вони також його учасники, лише як авторитети, котрі повідомляють інформацію, не будучи насправді тими, чиї ролі грають. «Спектакль» зумовлений структурою самого суспільства, де існує розподіл праці, а отже і влада. Одного разу виникнувши, надалі він підтримує сам себе, поглиблюючи цей розподіл породженням нових потреб. Образи медіа тепер передують реальним речам: товари з'являються після їх реклами, мода виникає через зображення в фільмах тощо. Купуючи товари, людина купує не їх самі, а знаки достатку, безпеки і т. ін., що згодом застарівають і мусять бути замінені на інші шляхом купівлі відповідних товарів — за суттю переважно таких самих. Таким чином реальні потреби замінюються ілюзорними, а постійне оновлення товарів імітує історичний прогрес. Єдиним шляхом подолати «спектакль» є доводити його частини до абсурду, що викриває ілюзії.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
