Гілас та німфи (картина)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Гілас і німфи»[1] (лат. Hylas and the Nymphs) — картина англійського художника Джона Вільяма Вотерхауса, написана в 1896 році. Сюжет полотна оснований на грецькій і римській легендах, розказаних Овідієм та іншими древніми письменниками про юнака аргонавтів Гіласа, який був викрадений наядами, коли вирушив на пошуки питної води. Входить в колекцію Манчестерської художньої галереї (Велика Британія). Деякі з підготовчих ескізів до картини зберігаються в музеї Ешмол при Оксфордському університеті.
Гілас був сином царя племені дріопів. Після того, як Геракл убиває батька Гіласа, той стає товаришом Геракла, а потім і його коханцем. Вони обидва стали аргонавтами і здійснили далекий морський похід на кораблі «Арго» в Колхіду за золотим руном. Під час подорожі, коли «Арго» причалив до одного з островів, Гілас вирушив на пошуки прісної води. Знайшовши ставок, населений наядами, він зникає. Пошук Гіласа аргонавтами не увінчався успіхом[2].
На картині зображений прекрасний юнак Гілас у синій туніці з червоним поясом. Він несе глечик з широким горлом для води. Гілас виходить на галявину з пишною зеленню і бачить ставок. Біля ставка нахиляється, протягаючи руку семи юним німфам, які знаходяться в ставку серед листя і квітучих водяних лілій. Алебастрова шкіра оголених німф світиться в темній прозорій воді, а їх каштанове волосся прикрашене жовтими і білими квітами. Наяди дуже схожі одина на одну[2].
Красива легенда про Гіласа була популярною темою британських художників XIX і початку XX століть, включаючи полотна Вільяма Етті (1833) і Генрієтти Рей (1910), а також більш ранній приклад самого Вотерхауса (1893). Вотерхаус малював і інших трагічних юнаків з грецьких легенд, таких як Нарцис в «Ехо і Нарцис» (1903).
Картина «Гілас і німфи» була придбана у художника Художньої галереї Манчестера в 1896 році і виставлялася на літній виставці Королівської академії в 1897 році.
У січні 2018 року куратор Манчестерської художньої галереї Клер Ганнауей тимчасово видалила картину з відкритої експозиції після рішення, «прийнятого співробітниками галереї з художницею Сонею Бойс»[2].На це рішення, за словами куратора, «вплинули недавні події руху проти об'єктивізації і експлуатації жінок», такі як кампанія Me Too і полеміка навколо благодійної організації Presidents Club[3]. Ганнауей заперечувала, що видалення являє собою будь-яку форму цензури, заявивши, що «ми хочемо бачити в цьому початок процесу, а не кінцеву точку», і надаючи відвідувачам папір для нотаток для вираження їх поглядів. Одночасно із сувенірного магазину галереї були вилучені листівки з картиною[4][5].
Це рішення галереї викликало «сильну критику»[5]. Історик мистецтва і письменниця Елізабет Претеджон, яка раніше займалася виставкою Вотерхауса в Королівській академії, оскаржила твердження про «публічні дебати», заявивши, що «зняття з показу вбиває будь-які дебати, які ви могли б провести». Через тиждень міська рада Манчестера, керуючий галереєю, вирішили, що картина повинна повернутися у відкритий показ. «Абсолютно ясно, що багато хто відчуває дуже сильну реакцію до піднятих питань», — йдеться в заяві ради[6].
- Barrow, Rosemary (2000). "Mad about the boy: mythological models and Victorian painting". Dialogos: Hellenic Studies Review. 7: 124–142.
- Cavallaro, Dani. J.W. Waterhouse and the Magic of Color. — McFarland & Company, February 2017. — P. 68-71. — ISBN 978-1476667096
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
