Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гюстав Моро (фр. Gustave Moreau, 6 квітня 1826, Париж — 18 квітня 1898, Париж) — французький художник, представник символізму.
| Гюстав Моро́ | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Gustave Moreau | ||||
 | ||||
| Гюстав Моро. Автопортрет, 1850 | ||||
| При народженні | Gustave Moreau | |||
| Народження | 6 квітня 1826 Париж  Франція | |||
| Смерть | 18 квітня 1898 (72 роки) | |||
| ПарижФранція | ||||
| Поховання | Цвинтар Монмартр[1] | |||
| Національність | француз | |||
| Країна | Франція | |||
| Жанр | алегорія | |||
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв (1849)[2] | |||
| Діяльність | скульптор, художник | |||
| Напрямок | символізм | |||
| Покровитель | Charles Hayemd | |||
| Вчитель | Франсуа Піко | |||
| Відомі учні | Nelson Diasd, Silas Brouxd, Léon Lehmannd, Johannes Holbekd, Paul Renaudotd, Fernand Sabattéd[3], Léon-Laurent Galandd, Georgette Agutted[3], Gustave Assired[3], Georges Barwolfd[3], Adolphe Beaufrèred[3], Jules Bessond[3], Albert Brautd[3], Auguste Brouetd[3], Henri Brugnotd[3], Simon Bussyd[3], François Cachoudd[3], Arsen Shapanyand[3], Jean Danguyd[3], Henri Deluermozd[3], Raoul du Gardierd[3], Jules Flandrind[3], Alphonse-Léon Germain-Thilld[3], Charles Hoffbauerd[3], Émile Joseph-Rignaultd[3], Maurice de Lambertd[3], Henri Manguind[3], Pierre Amédée Marcel-Béronneaud[3], Анрі Матісс[4], Альбер Марке[3], Edgar Maxenced[3], Charles Milcendeaud[3], Henri Morissetd[3], Lionel Pérauxd[3], René Piotd[3], Ary Renand[3], Жорж Руо[3], André Rouveyred[3], Henri Vincent-Angladed[3], Raymond Woogd[3] і Henri Evenepoeld | |||
| Працівник | Школа красних мистецтвd | |||
| Член | Академія красних мистецтв Франції | |||
| Твори | Apollo and The Nine Musesd, Oedipus and the Sphinxd, Orphésd, Salomed, Hercules and the Lernaean Hydrad, The Apparitiond і Jupiter and Semeled | |||
| Батько | Louis Moreaud | |||
| Роботи в колекції | Штедель, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса[5], Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Міжнародний інститут соціальної історіїd, Палац витончених мистецтв[6], Musée Gustave Moreaud[7], Музей мистецтва Метрополітен, Bristol City Museum and Art Galleryd, Руанський музей образотворчого мистецтва, Musée Sainte-Croixd, Artizon Museumd, Музей Гаммера, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Національна галерея, Ohara Museum of Artd, Детройтський інститут мистецтв, The Museum of Modern Art, Gunmad, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Художній музей Сент-Луїса, Музей д'Орсе, Mohamed Mahmoud Khalil Museumd, Художній музей Вірджинії, Museo de Arte de Ponced, Musée de la Cour d'Ord, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Musée d'art et d'histoire de Saint-Lôd, Clemens Sels Museum Neussd, Musée municipal de Bourg-en-Bressed, Музей Ізраїлю, Музей витончених мистецтв Парижаd, Scharf-Gerstenberg Collectiond, Cantor Arts Center at Stanford Universityd і Wadsworth Atheneum Museum of Artd | |||
| Нагороди |   | |||
|
| ||||
 Гюстав Моро у Вікісховищі | ||||
Народився 6 квітня 1826 року в Парижі. Його батько, Луї Моро, був архітектором, в обов'язки котрого входило підтримувати в належному стані міські громадські будівлі і пам'ятники. Смерть єдиної сестри Моро, Камілли, згуртувала сім'ю. Мати художника, Поліна, була всім серцем прив'язана до сина і, залишившись вдовою, не розлучалася з ним аж до своєї смерті в 1884 році.
Навчався в Школі красних мистецтв в Парижі у Теодора Шассеріо і Франсуа-Едуара Піко, відвідав Італію (1857—1859) і Нідерланди (1885). З 1849 року Гюстав Моро починає виставляти свої роботи в Салоні — виставці живопису, скульптури і гравюри, яка щорічно проводилася з середини XVII століття у Великому салоні Лувра.
З 1857 по 1859 Моро проживає в Італії, де вивчає і копіює полотна і фрески уславлених майстрів минулого.
Восени 1859 року Моро повертається додому і знайомиться з молодою жінкою — Александріною Дюре́, що працювала гувернанткою недалеко від його майстерні. Вони побралися і проживуть разом понад 30 років. Після смерті Александріни в 1890 році художник присвячує коханій одне зі своїх найкращих полотен — «Орфей біля гробниці Еврідіки», 1891. Протягом 1860-х років твори Моро користуються величезним успіхом і популярністю. Буржуазні критики називають художника Гюстава Моро рятівником жанру історичного живопису. Протягом усього життя Моро писав фантастично пишні, майстерно виконані в дусі символізму композиції на міфологічні, релігійні та алегоричні сюжети, найкращі з яких — «Едіп і сфінкс», 1864, Метрополітен-музей, Нью-Йорк; «Орфей», 1865, Музей Лувр, Париж; «Саломія», 1876, Музей д'Орсе, Париж; «Галатея», 1880, Музей Гюстава Моро, Париж.
Гюстав Моро був тісно пов'язаний з рухом символізму; художники, що розділяли цю стилістику, відмовилися від об'єктивності і натуралізму представників французького реалізму і імпресіонізму. У пошуках натхнення символісти зверталися до літератури чи античної та північної міфології, часто довільно поєднуючи їх один з одним. У 1888 році Моро обирають членом Академії красних мистецтв і через чотири роки професор Моро стає керівником майстерні в Школі красних мистецтв.
У 1890-х здоров'я художника різко погіршився. Він дійшов висновку про завершення своєї кар'єри і повертається до своїх незакінчених картин. Водночас Моро приступає до роботи над своїм останнім шедевром — «Юпітер і Семела», 1894—1895.
Сам заповідав свою майстерню разом з багатьма картинами місту Париж, де тепер приголомшливо розкішний музей-майстерня Моро.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
