Гурген II

Гурген II Магистр (*გურგენი II, д/н —1008) — цар Картлі у 1001—1008 роках.

Гурген II
Напис «Гурген, цар царів». Церква монатиря Ішхані (тепер Туреччина)
Народився	невідомо
Помер	1008
Національність	грузин
Титул	цар Картлі
Термін	1001—1008 роки
Попередник	Давид III Великий
Наступник	Баграт III
Конфесія	православ'я
Рід	Багратіоні
Батько	Баграт II
Мати	NN[d][1]
У шлюбі з	Гурандухт Абхазька
Діти	1 син

Життєпис

Походив з династії Багратіоні. Син Баграта II, царя Картлі. У 950-х роках оженився на Гурандухт, доньці абхазького царя Георгія II. У 975 році виступив проти батька, за час якого влада царів підупала, розповсюджувалася лише на Верхнє Тао. Проте більший вплив був у його стрийка Давида III. Для попередження подальшої боротьби за трон було узгоджено, що останній спадкує Баграту II, а Гурген спадкує Давиду III.

У 994 році після смерті батька Гурген стає номінальним співцарем Давида III. Фактично керував у Верхньому Тао, де боровся проти знаті — таваді й мтаварі, що не бажали коритися. У 998 році співправителем Гургена II стає його син Баграт III.

У 1001 році після смерті Давида III стає повновладним царем. Його син продовжував бути його співволодарем. Того ж року намагався дипломатичними заходами запобігти захопленню візантійцями Тао-Кларджеті, проте марно. Але вдалося зберегти у володіння Верхнє Тао, Аджарію, Месхетію, Джавахеті та Шавшеті.

Натомість Гурген II отримав візантійський титул магістра, а його син — куропалата. Таким чином імператор Василь II намагався зіштовхнути батька й сина, оскільки титул Баграта III був більш значущим ніж Гургена II. Але останній не піддався на цю провокацію, прийнявши титул царя царів усіх грузин. Натомість намагався відвоювати Тао-Кларджеті, але 1002 року зазнав поразки від візантійців на чолі із Никифором Ураном.

В подальшому намагався не проводити активну зовнішню політику, зосередивши зусилля на економічному та політичному зміцненню царства, а також підготовки війська. Помер 1008 року. Йому спадкував син Баграт III.

Джерела

• Lordkipanidze, Mariam (1967), Georgia in the XI—XII centuries, Ganatleba, edited by George B. Hewitt.
• Cyrille Toumanoff, Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques, Rome, 1990, p. 131.
• Rapp, SH (2003), Studies In Medieval Georgian Historiography: Early Texts And Eurasian Contexts, Peeters Bvba ISBN 978-90-429-1318-9

Шаблон:Правитель-доробити

1. Pas L. v. Genealogics — 2003.

   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326