Гурвич Ірина Борисівна

Іри́на Бори́сівна Гу́рвич (* 30 червня 1911—† 30 березня 1995) — радянська українська режисерка-мультиплікаторка і сценаристка. Заслужена діячка мистецтв УРСР (1973).

Ірина Борисівна Гурвич
Зображення
Дата народження	30 червня 1911(1911-06-30)
Місце народження	Летичів, Подільська губернія, Російська імперія
Дата смерті	30 березня 1995(1995-03-30) (83 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Професія	режисер анімації, сценаристка
Заклад	Київська кіностудія науково-популярних фільмів
Нагороди
IMDb	ID 5130622

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурвич.

Життєпис

Ірина Гурвич народилася 30 червня 1911 року в місті Летичів Подільської губернії (зараз Хмельницька область).

З 1934 р., після закінчення Київського художнього інституту працювала на Київській студії художніх фільмів. Згодом стала художньою керівницею Творчого об'єднання художньої мультиплікації «Київнаукфільму». Член КПРС із 1947 р.

Режисерка-мультиплікаторка Ірина Гурвич виховала чимало талановитих майстрів мультиплікації. У 1960 році вона запросила молодих художників, колишніх архітекторів Володимира Дахна, Давида Черкаського і Марка Драйцуна стати мультиплікаторами у фільмі «Пригоди Перця», першому анімаційному фільмі творчого об'єднання. Спеціальних закладів з навчання нової професії тоді не було, отже знання передавали старші фахівці молодшим, а ті винаходили чимало нового і згодом ставали відомими на весь світ.

Фестивалі та премії

• «Як жінки чоловіків продавали» (1972)^[1]:
  • 1974 — ІІ «Всесвітній фестиваль анімаційних фільмів у Заґребі» (Югославія): Спеціальна премія журі
  • 1974 — Міжнародний кінофестиваль анімаційних фільмів (Нью-Йорк, США): Почесний диплом

Фільмографія

Режисер

• Пригоди Перця (1960)
• Супутниця королеви (1962)
• Заєць та їжак (1963)
• Лелеченя (1964)
• Зелена кнопка (1965)
• Злісний розтрощувач яєць (1966)
• Зенітка (1967)
• Легенда про полум'яне серце (1967)
• Опудало (1968)
• Казка про місячне світло(1968)
• Кит і кіт (1969)
• Марс ХХ (1969)
• Журавлик (1970)
• Про смугасте слоненя (1971)
• Дивовижне китеня (1971)
• Як жінки чоловіків продавали (1972)
• Пригоди жирафки (1973)
• Теплий хліб (1973)
• Вересовий мед (1974)
• Салют (1975)
• Як чоловіки жінок провчили (1976)
• Чому у віслюка довгі вуха (1977)
• Нічні капітани (1978)
• Люлька миру (1979)
• Одного разу я прийшов додому (1980)
• Партизанська снігуронька (1981)
• Плутанина (1982)
• Посилка з Бомбея (1983)
• Колискова (1984)
• Гра (1985)
• Гаврош (1986)
• Біла арена (1987)
• Ой, куди ж ти їдеш? (1988)
• Недоколисана (1989)

Сценарії

• Казка про місячне світло (1968)
• Марс ХХ (1969)
• Як жінки чоловіків продавали (1972)
• Як чоловіки жінок провчили (1976)
• Одного разу я прийшов додому (1980)
• Партизанська снігуронька (1981)
• Колискова (1984)
• Ой, куди ж ти їдеш? (1988)
• Недоколисана (1989)

Примітки

1. Гурвич Ірина Борисівна (animator.ru) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

• ^{[недоступне посилання з липня 2019][недоступне посилання]}
• Ирина Гурвич «Творческий поиск и национальные традиции» в сборнике: Асенин С. Мудрость вымысла. Мастера мультипликации о себе и своём искусстве. — М.: Искусство, 1983. — 207 с.

Посилання

• Гурвич Ірина Борисівна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Ірина Гурвич на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на animator.ru [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)