Гудіашвілі Ладо Давидович

Гудіашвілі Ладо (Володимир) Давидович (1896, Тифліс — 1980, Тбілісі) — народний художник СРСР. Герой Соціалістичної праці, лауреат республіканської премії імені Шота Руставелі. Професор Тбіліської Академії мистецтв (1926—1932)^[7].

Гудіашвілі Ладо Давидович
груз. ვლადიმერ დავითის ძე გუდიაშვილი
Народження	18 (30) березня 1896[1][2][…]  Тифліс, Російська імперія[3]
Смерть	20 липня 1980(1980-07-20)[1][2][…] (84 роки)
	Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[4]
Поховання	Мтацмінда
Національність	грузини[5]
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	художник, рисувальник
Напрямок	авангардизм і реалізм
Працівник	Тбіліська академія мистецтв
Член	Blue Hornsd (1918)[6]
Роботи в колекції	Національна галерея Вірменії
Нагороди	Державна премія Грузинської РСР імені Шота Руставеліd (1965) почесний громадянин Тбілісі[d]
Автограф
Сайт	art.gov.ge
Гудіашвілі Ладо Давидович у Вікісховищі

Життєпис

1910—1914 навчання у Тифліська школа живопису і архітектури у Я. І. Ніколадзе та О. І. Шмерлінга.

1914 — отримав звання художника-педагога за серію рисунків (туш) до збірника приповідок «Мудрість вимпелу» Сулхана Саба-Орбеліані..

1916 — член Товариства грузинських художникі

Мистецький спадок

Картини: «Злочинна сім'я». 1929; «Знедолені», 1930). «Феромарганцевий завод у Зестафоні» (1934), «Перша бригада казбекського андезиту» (1937); на історичні теми та за мотивами народних казок і легенд: «Пригоди бериків» (1928), «Танок-вихор» (1937), «Прогулянка Серафіти» (1940)^[8].

Портрети: «Н. Піросманішвілі» (1928), «Т. Ціцішвілі» (1940), «Дочка художника» (1953), «Елісо» (1963). У 1960-ті роки Гудіашвілі написав тематичні картини «Весна», «Колгоспні дівчата», «Збирання чаю».

«Весна», «Колгоспні дівчата», «Збирання чаю» (1960).

Художнє оформлення книг видавництва Грузії: «Чарівні казки» (1960), «Мудрість Балавара» (1962)

Оформляв вистави в Театрах ім. Шота Руставелі, ім. К. Марджанішвілі, опери та балету ім. 3. Паліашвілі. Оформив також декілька кінофільмів.

Виставки: в НДР (1969), у Тбілісі (1926, 1957, 1964, 1965, 1970), у Москві (1958), в Батумі (1973), а також у Парижі (1922, 1923, 1924, 1925, 1935).

Помер у Тбілісі, похований у пантеоні на горі Мтацмінда.