Гугарац

Гугарац — один з хребтів Малого Кавказу на північному сході Вірменії. Служить вододілом правих припливів Дебеду — річок Шнох, Кістум і Марц (на заході) і лівої притоки Акстафу — річки Воскепар (на сході)^[1].

Гугарац
Країна	Вірменія
Є частиною	Кавказькі гори, Малий Кавказ
Довжина	35 км
Найвища точка
- висота	2244 м
Гугарац у Вікісховищі

Опис

Хребет Гугарац простягається від хребтів Козман і Воскепар до вершини Соухбулак (2072 м) на стику з Халабським хребтом. Довжина — 35 км, разом з Халабським хребтом — близько 100 км. Найбільша висота — 2244 м (гора Шатин). Хребет складний мергелями і вулканогенними породами. Схили з великим ухилом, багато утворених ерозією ущелин.

Хребет покритий лісами (переважно буковими і дубовими) і луками. Північна третина вододілу при цьому покрита майже повністю лісами, а інша частина — переважно альпійські пасовища. На схилах, в основному східних — велика кількість озер.

Є поклади будівельних матеріалів, залізної та поліметалічних руд, золота, міді, ртуті і молібдену.

Відроги

Отрог Шнох — вододільне північно-західне відгалуження хребта Гугарац між басейнами річок Дебеду на заході і її правою притокою Шнох на сході. Тягнеться від північно-західного виступу хребта Гугарац на північний захід і північ^[2].

Отрог Болорконт — вододільне південно-західне відгалуження хребта Гугарац між басейнами правих приток річки Дебеду — Кістум на півночі і Марц на півдні^[3].

Див. також

• Гірські хребти Вірменії

Література

• Анохин Г. И. Малый Кавказ. — М.: Физкультура и спорт, 1981. — 191 с.

Примітки

1. Анохин, стор. 91
2. Анохин, стор. 93
3. Анохин, стор. 94