Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ірина Євгенівна Грібуліна (нар. 29 вересня 1953[1], Сочі, Російська РФСР, СРСР)[2] — радянська і російська композиторка, поетеса, співачка. У 2006 році була нагороджена орденом Ломоносова за внесок у музичну культуру Росії[3][4].
Грібуліна Ірина Євгеніївна | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 29 вересня 1953 (71 рік) |
Місце народження | Сочі, Краснодарський край, РРФСР, СРСР |
Громадянство | СРСР і Росія |
Професії | композиторка, поетеса, авторка пісень, письменниця, співачка, кінокомпозиторка |
Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
Інструменти | вокал[d] |
Жанри | поп |
gribulina.ru | |
Файли у Вікісховищі |
Ірина Грібуліна народилася 29 вересня 1953 року в Сочі в сім'ї творчих людей. Мати була відомою в Сочі опереточною акторкою і співачкою[5], а батько — журналістом і літератором[6]. У чотирічному віці вона вже писала вірші і музику, виступала на сцені рідного міста Сочі[7].
З 1962[1] по 1972 рік навчалася в Центральній музичній школі при Московській консерваторії, в класі Дмитра Кабалевського, потім — в консерваторії[5]. З 14-річного віку стала виступати на професійній естрадній сцені разом з відомими виконавцями тих років. Була співведучою телепрограми «Будильник», «Ширше коло», «Ранкова пошта», «В суботу ввечері», «Музичний дитячий клуб»[8]. Писала музику до театральних постановок (спектаклю Лева Дурова «Жорстокі ігри» в Театрі на Малій Бронній, спектаклів Аркадія Райкіна, «Єралаш», телевізійних фільмів. Після закінчення консерваторії Грібуліна стала не тільки виконавицею власних пісень, а й почала співпрацювати як композиторка й поетеса з багатьма відомими співаками та акторами. Першими виконавцями її пісень стали Валерій Леонтьєв і Людмила Гурченко. Поступово пісні Грібуліної з'явилися репертуарі та інших артистів: Йосипа Кобзона (понад30 пісень), Рози Римбаєвої, Бориса Мойсеєва, Анне Вєскі, Валерія Ободзинського, Валентини Толкунової, Сергія Шакурова, Катерини Гусєвої, Олександра Маршала, Євгенія Кемеровського, Миколи Караченцова, Олександра Абдулова, Юліана, Сергія Рогожина, Наташі Богацької, Анжеліки Агурбаш, Миколи Єременка, Еммануїла Віторгана та інших відомих виконавців. У 1980-ті особливої популярністю користувалися пісні у виконанні самої Ірини, в числі яких «Недоторка», «Подруга», «Риби, птахи, звірі», «Розведені мости». У 1987 році для новорічного «Блакитного вогника» на пісню Грібуліна «Сварка», яку вона виконала в дуеті з Миколою Караченцовим, був знятий один з перших в СРСР відеокліпів. Популярність цієї пісні була настільки великою, що через деякий час Караченцов і Грібуліна записали ще одну спільну пісню — «Бюрократ», яка, всупереч очікуванням, подією не стала.
Ірина Грібуліна є авторкою музики для дитячих музичних вистав «Чарівник Майстер ФЛО», «Оскар і Рожева дама» в Театрі Місяця, мультфільмів «Незнайко в сонячному місті», «Незнайко, перетворення тривають» тощо. Нею написана величезна кількість музики до випусків «Єралашу» Бориса Грачевського. Серед написаних І. Грібуліна «Гимнов» — пісні про Астану, Донецьк, Марокко, Україну, Кострому, Воронеж, Ступіно, Пущино, Карелію, Сергієв-Посад, Подпорож'є, Юрмалу, Владивосток, Ямал, гімн Спорту тощо.
Ірина Грібуліна чотири рази була одружена, після розлучення з третім чоловіком Володимиром Маргойтом, з яким прожила 10 років у Юрмалі, покинула Росію і кілька років жила в Італії, потім повернулася до Москви[5].
У 2014 році в Театрі Луни вийшов новий мюзикл Грібуліної «Шантеклер» (постановка Сергія Проханова)[6][9]. В даний час вона працює як педагогиня і продюсерка. Дає майстер-класи з вокалу, по композиції. Веде програму «Всі плюси зрілого віку» на московському телеканалі «Довіра»[5].
Ірина Грібуліна є, як правило, авторкою і музики, і віршів до своїх пісень, але іноді пише музику і на чужі вірші[10]. Живе і працює в Москві.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.