Громадянська війна в Афганістані (1989—1992)

Громадянська війна в Афганістані 1989—1992 років — громадянська війна в Афганістані, що тривала після виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого 1989 року по 27 квітня 1992 року, тобто наступний день після проголошення Пешаварських угод, якими було проголошено новий перехідний афганський уряд, що мав розпочати роботу 28 квітня 1992.

Громадянська війна в Афганістані (1989—1992)
Холодна війна, Осінь народів, Розпад СРСР і громадянська війна в Афганістані
Афганістан у 1989 році після виведення радянських військ Афганістан у 1989 році після виведення радянських військ
Дата: 15 лютого 1989 — 27 квітня 1992 (3 роки, 2 місяці, 1 тиждень та 5 днів) Місце: Афганістан Результат: перемога моджахедів Падіння Республіки Афганістан Після цього продовження громадянської війни серед військ моджахедів
Сторони
Республіка Афганістан За підтримки: СРСР → Таджикистан	Моджахеди За підтримки: Пакистан Міжвідомча розвідка  США  Саудівська Аравія
Командувачі
Мохаммад Наджібулла Абдул-Рашид Дустум (до 1992) Шахнаваз Танай (до 1990) (спробував здійснити переворот, втік з Афганістану) Мохаммад Аслам Ватанджар Гулам Фарук Якубі Фазль-уль-Хак Халекьяр	Бургануддін Раббані Ахмад Шах Масуд Накіб Алікозай Ісмаїл-Хан Ґульбуддін Хекматіар Фазль Хак Муджахід Абдулла Аззам † Усама бен Ладен Айман аль-Завахірі Маулві Юнус Халіс Джалалуддін Хаккані Мухаммед Омар Абдул-Хак Хаджі Абдул Кадір Нек Мухаммад Вазір Абдул Расул Сайяф Мохаммад Набі Сібгатулла Моджадеді Ахмед Гайлані Абдул Рахім Вардак Асіф Мохсені Абдул Алі Мазарі Саїд Алі Бехешті
Військові формування
Афганська армія Афганські ПС Провладні ополченці Радянські добровольці	Джаміат-е Ісламі Шура-е Назар Хезб-е Ісламі Ґульбуддін Мактаб аль-Хадамат Хезб-е Ісламі Халіс Іттехад-і Ісламі Харакат-і-Інкілаб Джебх-е Неджат-е Меллі Махаз-е Міллі Харакат-і Ісламі Хезб-і Вахдат Джунбіш-і Міллі (з 1992) Різні угруповання моджахедів також воювали між собою
Військові сили
Афганська національна армія: 55.000 (1989)[1] Президентська гвардія: 10.000 (1989)[1] Всі війська, що в підпорядкуванні ДРА: близько 160.000 (1991),[2] у тому числі воєнізовані формування та ХАД Сили міліції: до 170.000 (1991)[2]	невідомо

Групи моджахедів, частково об'єднані в Ісламську єдність афганських моджахедів у 1989—1992 роках оголосили, що воюють за переконанням із ворожим «маріонетковим режимом» Республіки Афганістан у Кабулі.^[3] У березні 1989 року угруповання моджахедів Ісламська партія Ґульбуддіна (Хезб-е Ісламі Ґульбуддін) та Іттехад-і Ісламі у співпраці з міжвідомчою розвідкою Пакистану (ISI) напали на Джелалабад, але до червня були розбиті.

У березні 1991 року коаліція моджахедів швидко захопила Хост. У березні 1992 року, втративши останні залишки радянської підтримки, президент Мохаммад Наджібулла погодився відійти і звільнити місце для коаліційного уряду моджахедів. Одна група моджахедів, Хезб-е Ісламі Ґульбуддін, відмовилася від зустрічі та обговорення коаліційного уряду в рамках Пешаварської мирної угоди, спонсорованої Пакистаном, і вдерлася в Кабул. Це поклало початок громадянській війні, яка розпочалася 25 квітня 1992 року між початковими трьома, але вже за кілька тижнів п'ятьма чи шістьма групами або арміями моджахедів.

Примітки

1. Lessons of the Soviet Withdrawal from Afghanistan - Middle East Policy Council. www.MEPC.org. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 17 травня 2017.
2. Jefferson, 2010, с. 245.
3. 'Mujahidin vs. Communists: Revisiting the battles of Jalalabad and Khost [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.]. By Anne Stenersen: a Paper presented at the conference COIN in Afghanistan: From Mughals to the Americans, Peace Research Institute Oslo (PRIO), 12–13 February 2012. Retrieved 1 February 2018.

Джерела

• Jefferson, Thomas (2010). Afghanistan: A Cultural and Political History. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-14568-6.