Гриценко Олександр Андрійович

Олекса́ндр Андрі́йович Грице́нко (29 серпня 1957, Ватутіне, Черкаська область, УРСР — 3 квітня 2020^[1]) — український поет і культуролог. Директор Українського центру культурних досліджень Мінкультури України (з липня 2002).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриценко.

Гриценко Олександр Андрійович
Народився	29 серпня 1957(1957-08-29) (67 років) Ватутіне, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Помер	3 квітня 2020(2020-04-03) (62 роки)
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	перекладач, поет
Alma mater	Факультет комп'ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Членство	Національна спілка письменників України

Освіта

• Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, «економічна кібернетика» (1980)
• Закінчив аспірантуру там же. Захистив кандидатську дисертацію «Розробка інформаційного й програмного забезпечення задачі планування постачання місцевих будматеріалів».
• Стипендіат програми Фулбрайта (університет штату Пенсильванія, 1997), Центральноєвропейського університету (Будапешт, 2000), Міжнародної програми досліджень політики (Будапешт, 2002).

Життєвий шлях

• 1980-90 — інженер, н.п. катедри економічної кібернетики, Київ. університет ім. Тараса Шевченка.
• 1990-92 — редактор відділу поезії та відділу критики журналу «Всесвіт».
• 05.1992-09.94 — радник Міністра культури України.
• 09.1994-07.2002 — директор Інституту культурної політики, Укр. центр культур. досліджень.

Громадська робота

• Член НСПУ (1990),
• неодмінний секретар Київського наукового товариства ім. Петра Могили (з 1990).

Сім'я

Дружина — Надія Гончаренко (1969), історик; дочка Анастасія (1980) — економіст.

Твори

• «Карта будня» (збірка поезій), 1987
• «Культурна політика: концепції й досвід». — К.: ІДУС, 1994
• «Своя мудрість: Національна міфологія і громадянська релігія в Україні». — К.: УЦКД, 1998^[2]
• «Нариси української популярної культури» (співавт., ред.-упорядник, 1998)
• «Герої і знаменитості в українській культурі» (1999, співавт., ред.-упорядник)
• «Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі». — К.: УЦКД, 2000
• «Пророки, пірати, політики і публіка. Культурні індустрії та державна політика в сучасній Україні» (у співавт. із В. Солодовником) — К.: УЦКД, 2003
• «Пророки, пірати, політики і публіка. Культурні індустрії та державна політика в сучасній Україні» (2003, співавт.)
• «Пам'ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам'яті в малих містах України». — К: К. І. С., 2014 [Архівовано 23 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• «Президенти і пам'ять. Політика пам'яті президентів України (1994—2014): підґрунтя, послання, реалізація, результати» (2017)
• Пегаси перебудови: Пародії, поезії, полеміка 1985—1991 років. — К: К. І.С, 2018. с. 138, ISBN 978-617-684-205-7
• «Декомунізація в Україні як державна політика і як соціокультурне явище». — К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України; Інститут культурології НАМ України, 2019. — 320 с. ISBN 978-966-02-9204-8 [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Співавт. проєкту «Концепції державної культурної політики України» (1995)

Член авторського колективу довідників:

• «Хто є хто в українській політиці» (1993, 1995, 1996) та
• «Хто є хто в Україні» (1997).

Переклади

Перекладав українською мовою англійських та польських прозаїків і поетів, зокрема поезії Емілі Дікінсон, Т.-С. Еліота, Е.-Е. Каммінґса, прозу В. Ґомбровича, Станіслава Лема та інших.

З польської

• Станіслав Лем. «Одна хвилина людства». — К.: «Всесвіт», 1988, № 4
• Станіслав Лем. «Розповідь першого розмороженого». — К.: «Всесвіт», 1989, № 8
• Вітольд Ґомбрович. «Порнографія». Переклад з польської: Олександр Гриценко. Журнал «Всесвіт», № 10 (766), 1992
• Вітольд Ґомбрович. «Порнографія». Переклад з польської: Гриценко Олександр. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 168 стор. ISBN 978-617-679-146-1

З англійської

• Алістер Маклін. «Куди залітають лиш орли» (у співавт. з Максимом Стріхою). Серія «Бібліотека „Всесвіту“», 1992
• Джон Гендс. Перебудова Господня (у співавт. з Максимом Стріхою і Соломією Павличко). — К: "Всесвіт, 1993, № 1, 2
• Джон Кін. «Мас-медіа і демократія» (пер. у співавт. з Н.Гончаренко). — К.: К. І. С., 1999
• Джон Кін. «Громадянське суспільство: старі образи, нові бачення» — К.: К. І. С., 2000
• Пітер Берк «Популярна культура в ранньомодерній Европі» (пер. у співавт.). — К.: УЦКД, 2001
• Джеймс Лалл. «Мас-медіа, комунікація, культура». — К.: К. І. С., 2002
• Ендрю Вілсон «Українці: несподівана нація» (у співавт. з Н. Гончаренко). — К.: К. І. С., 2004

Інше

Володів польською, англійською мовами.

Захоплення: книжки, блюзова музика.

Примітки

1. Помер український культуролог Олександр Гриценко. | Збруч. zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
2. Рецензія: Касьянов Г. Світоглядна (р)еволюція [Архівовано 23 грудня 2017 у Wayback Machine.] // УГО. вип. 2 (1999)

Посилання

• Офіційна Україна сьогодні Гриценко Олександр Андрійович
• Національна спілка письменників України. Письменницький довідник [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Максим Стріха. «Він жив для української культури. Пам'яті Олександра Гриценка (1957—2020)» Сайт «Новинарня». Опубліковано 03.04.2020 [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Бурій В. Гриценко Олександр Андрійович: біограф. довідка / Валерій Бурій // Ватутінезнавство: події, факти персоналії. – Черкаси: Вертикаль, 2015. – С. 76-79.
• Бурій В. Поет, перекладач і культуролог Олександр Гриценко / Валерій Бурій // Вибрані розвідки, статті та замітки. Вип.1. – Черкаси: Вертикаль, 2008. – С. 43-44.
• Бурій В. Ювіляр Олександр Гриценко / Валерій Бурій // Місто робітниче : Ватутінська міська громадсько-політична газета. - 2017. - 25 серпня. - С. 3. - (Наші земляки).
• Бурій В. Олександр Гриценко - про Ватутіне та Звенигородку / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2015. – 22 травня. - С. 4.
• Бурій В. Олександрові Гриценку – 50 / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2007. – 5 жовтня. - С. 2.
• Бурій В. Олександрові Гриценку – 45 / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 2002. – 31 серпня. - С. 4.
• Бурій В. Олександрові Гриценку – 40 / Валерій Бурій // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. – 1997. – 12 вересня. - С. 4.