Грабен
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ґрабен (від нім. Graben — рів) — тектонічна форма порушення залягання гірських порід. Великі системи грабенів часто називають рифтовими зонами.
Етимологія
«Грабен» — це слово з німецької мови, що означає «рів» або «траншея». Слово вперше використав у геологічному контексті австрійський геолог Едуард Зюсс 1883 року.[1][2]
Ознаки
Є переважно видовженою ділянкою земної кори, яка опустилася по лініях скидів нижче від навколишніх ділянок. За будовою грабени розділяють на:
- прості (триблочні)
- складні (багатоблочні)
- симетричні
- несиметричні
за просторово-структурними ознаками:
- поздовжні (витягнуті вздовж простягання вміщуючих структур)
- поперечні (довга вісь яких перпендикулярна до осі вміщуючої структури
- клиноподібні (розширюються донизу)
Походження
Головна причина утворення грабену — виникнення розтягуючих сил на склепіннях піднять при їх формуванні. Часто утворюють системи сполучених між собою грабенів. За певних обставин грабени є початковою фазою розвитку рифту. Досягають в довжину декількох сотень кілометрів при ширині в десятки кілометрів. Відомі грабени:
- грабен Вікінг в Північному морі
- Верхньорейнський грабен та Нижньорейнський грабен
- Байкальський грабен
- Устечківський грабен
В Україні
На території України грабени найбільше представлені в Дніпровсько-Донецька западині
Див. також
Примітки
Джерела
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.