Loading AI tools
археологічна культура Східних Карпат і Подунав'я З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ґава-голігради культура, Ґава-голіградська культура — археологічна культура ранньої залізної доби, поширена в Східних Карпатах і Подунав'ї наприкінці III — першій половині І тисячоліття до н. е. Місцевий варіант Гальштатської культури, що називається «фракійським».
Назва «Ґава» походить від археологічного об'єкту Ґава у Північно-Східній Угорщині, «голігради» — від поселення біля с. Голігради на Тернопільщині.
Питання про етнічну належність народу культури достатньо складне. Найвірогідніше, що ґава-голіградське населення є одним із північно-фракійських племен, формування яких відбулося в Карпато-Дунайському регіоні протягом 1200—900 рр. до Р. Х.. Разом з тим, є думка про ілірійське походження згаданих племен.
Крім носіїв ґава-голіградської культури на території Північно-Східного Прикарпаття існували також племена, представлені кількома археологічними культурами, зокрема висоцькою культурою (1000—600 рр. до Р. Х.). Населення, що належало до цієї культури, розташовувалося у районі вододілу Західного Бугу, Дністра та Стиру. На відміну від прийшлих племен ґава-голіградської культури, носії висоцької культури за походженням є автохтонними, зв'язаними генетичне з попередніми племенами тшинецько-комарівської культури доби бронзи. Існує цілком обґрунтована думка щодо внеску носіїв висоцької культури у формування перших елементів культури праслов'ян.
Ґава-голіградська культура була поширена на сході Словаччини, північному сході Угорщини, та північному заході Румунії у Семимісті.
Ґава-голіградська культура почала формуватись у Верхньому Потиссі, поступово просуваючись у сусідні райони України. Пізні групи населення Ґава-голіградської культури взяли участь у формуванні місцевих етнічних груп, що належали до фракійців.
В Україні пам'ятки цієї культури поширені в Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, південній частині Львівської і Хмельницької областей. Існувала в 1100—700 рр. до РХ (іноді 1000—600 рр. до РХ).
Відомі понад 100 поселень, 6 городищ, 21 скарб. Городища виявлені біля сіл Лисичники та Нижнє Кривче на Тернопільщині. Городище біля с. Лисичники займало 160 га, збереглися вал і рів.
Поселення неукріплені, житла наземні і вкопані в землю.
Для поховального обряду (Сопіт) характерне тілоспалювання покійників і захоронення решток у глиняних посудинах (урнах).
З речей матеріальної культури переважає глиняний ліпний посуд (горщики, глечики, миски) з лощеною поверхнею, крем'яні, кам'яні і кістяні знаряддя. Багато бронзових знарядь — сокир (кельтів), серпів, наконечників списів, браслетів та інших прикрас.
Найвідоміші скарби: Михалківський скарб золотих речей (тепер село Михалків Тернопільської області), Грушківський (село Грушка, Івано-Франківщина) скарб бронзових речей (серпів, кельтів, мечів, кинджалів, прикрас).
Населення Ґава-голіградської культури займалось землеробством, скотарством, різними допоміжними господарськими промислами. Серед ремесел велику роль відігравала бронзоливарна справа. У селі Лоїва на Івано-Франківщині знайдено залишки соляних шахт і солеварного виробництва.
Основу соціального життя становили розвинені родопатріархальні відносини, виділялась багата родоплемінна верхівка. В духовній культурі, крім традиційних релігійних уявлень, простежуються вірування в священну силу вогню, культ сонця.
Румунія
Словаччина
Угорщина
Україна
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
