Ґава-голіградська культура

Ґава-голігради культура, Ґава-голіградська культура — археологічна культура ранньої залізної доби, поширена в Східних Карпатах і Подунав'ї наприкінці III — першій половині І тисячоліття до н. е. Місцевий варіант Гальштатської культури, що називається «фракійським».

Назва «Ґава» походить від археологічного об'єкту Ґава у Північно-Східній Угорщині, «голігради» — від поселення біля с. Голігради на Тернопільщині.

Етнічна належність

Питання про етнічну належність народу культури достатньо складне. Найвірогідніше, що ґава-голіградське населення є одним із північно-фракійських племен, формування яких відбулося в Карпато-Дунайському регіоні протягом 1200—900 рр. до Р. Х.. Разом з тим, є думка про ілірійське походження згаданих племен.

Сусідня Висоцька культура

Крім носіїв ґава-голіградської культури на території Північно-Східного Прикарпаття існували також племена, представлені кількома археологічними культурами, зокрема висоцькою культурою (1000—600 рр. до Р. Х.). Населення, що належало до цієї культури, розташовувалося у районі вододілу Західного Бугу, Дністра та Стиру. На відміну від прийшлих племен ґава-голіградської культури, носії висоцької культури за походженням є автохтонними, зв'язаними генетичне з попередніми племенами тшинецько-комарівської культури доби бронзи. Існує цілком обґрунтована думка щодо внеску носіїв висоцької культури у формування перших елементів культури праслов'ян.

Поширення

Ґава-голіградська культура була поширена на сході Словаччини, північному сході Угорщини, та північному заході Румунії у Семимісті.

Ґава-голіградська культура почала формуватись у Верхньому Потиссі, поступово просуваючись у сусідні райони України. Пізні групи населення Ґава-голіградської культури взяли участь у формуванні місцевих етнічних груп, що належали до фракійців.

В Україні пам'ятки цієї культури поширені в Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, південній частині Львівської і Хмельницької областей. Існувала в 1100—700 рр. до РХ (іноді 1000—600 рр. до РХ).

Пам'ятки культури

Відомі понад 100 поселень, 6 городищ, 21 скарб. Городища виявлені біля сіл Лисичники та Нижнє Кривче на Тернопільщині. Городище біля с. Лисичники займало 160 га, збереглися вал і рів.

Поселення неукріплені, житла наземні і вкопані в землю.

Для поховального обряду (Сопіт) характерне тілоспалювання покійників і захоронення решток у глиняних посудинах (урнах).

З речей матеріальної культури переважає глиняний ліпний посуд (горщики, глечики, миски) з лощеною поверхнею, крем'яні, кам'яні і кістяні знаряддя. Багато бронзових знарядь — сокир (кельтів), серпів, наконечників списів, браслетів та інших прикрас.

Найвідоміші скарби: Михалківський скарб золотих речей (тепер село Михалків Тернопільської області), Грушківський (село Грушка, Івано-Франківщина) скарб бронзових речей (серпів, кельтів, мечів, кинджалів, прикрас).

Населення Ґава-голіградської культури займалось землеробством, скотарством, різними допоміжними господарськими промислами. Серед ремесел велику роль відігравала бронзоливарна справа. У селі Лоїва на Івано-Франківщині знайдено залишки соляних шахт і солеварного виробництва.

Основу соціального життя становили розвинені родопатріархальні відносини, виділялась багата родоплемінна верхівка. В духовній культурі, крім традиційних релігійних уявлень, простежуються вірування в священну силу вогню, культ сонця.

Характерні пам'ятки

Румунія

• Лепуш (Lapuș; Мармарощина),
• Валя-луй-Міхай (Valea lui Mihai),
• Сфинтул-Георге (Sfântul Gheorghe; район Сімерія (Simeria)),

Словаччина

• Сомотор (Somotor [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.])

Угорщина

• Надькалло (Nagzkálló),
• Мезйочат (Mezőcsát)

Україна

• Магала (біля Чернівців)

Джерела

• «Населення лісостепу України за Кімерійської доби (X — початок VII ст. до н. е.)» // Давня історія України, т. 2. Скіфо-антична доба.— К., Наукова думка, 1978.
• Бандрівський Микола, Розкопки городища культури Гава-Голігради біля села Розгірче та розвідкові дослідження на Львівщині / М. Бандрівський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — 2002 р. — Том 244: Праці Археологічної комісії. — С.506-519.
• Бандрівський Микола, Етнокультурна ситуація на заході України у постгавський час: Голіградська культура й пам'ятки латорицької групи [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 12, 2008 р. — С.127-161.
• Свєшніков І. К., Пам'ятки голіградського типу на Західному Поділлі // Матеріал і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. К., 1964. Вип. 5;
• Смирнова Г. И., Гавско-голиградский круг памятников Восточно-Карпатского бассейна // Археол. сб. Гос. Эрмитажа. Ленинград, 1976. Вып. 17; (рос.)
• Крушельницкая Л. И., Малеев Ю. Н., Племена культуры фракийского гальштата (Гава-Голиграды) // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо). К., 1990. (рос.)

Посилання

• Малєєв Ю. М., Гава-голігради культура [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 9. — ISBN 966-00-0405-2.
• Малєєв Ю. М., Ґава-голігради культура [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Енциклопедія сучасної України», Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
• Оборонні споруди Голіградського типу (культура Гава-Голігради) [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Історичне Прикарпаття»
• Гава-голиградская культура [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Новости археологии» (рос.)