Глотов Олександр Леонідович

Олекса́ндр Леонідович Гло́тов (10 листопада 1953, Норильськ, Красноярського краю, СРСР) — український літературознавець і журналіст. Член Національної спілки журналістів України (з 1992 року). Доктор філологічних наук, професор.

Олександр Леонідович Глотов
Народився	10 листопада 1953(1953-11-10) (71 рік) Норильськ, Красноярський край (СРСР)
Місце проживання	Тернопіль
Країна	Україна
Національність	росіянин
Діяльність	журналіст
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь	філологія, літературознавство, журналістика
Заклад	Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор філологічних наук
Батько	Глотов Леонід Юхимович (1932-2012)
Мати	Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932)
Глотов Олександр Леонідович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глотов.

У Великобірківському ліцеї ім. Степана Балея

Життєпис

Народився 10 листопада 1953 року в селищі Норильськ (Норильлаг), яке з 1953 року набуло статусу міста. Батьки — Глотов Леонід Юхимович (1932-2012) та Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932-2024) працювали там після закінчення Воркутинського гірничого технікуму.

Середню школу закінчив у місті Червоноград Львівської області. Працював на шахті «4-та Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» Львівсько-Волинського вугільного басейну. Служив в Радянській Армії.

У 1979 році з відзнакою закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Філолог. Викладач російської мови та літератури». До 1981 року працював вчителем у СШ № 1 міста Сокаль Львівської області, згодом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Львівського університету.

У 1985 році закінчив аспірантуру й за розподілом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Ярослава Галана.

У 1994 році закінчив післядипломне відділення гуманітарного факультету Вищої педагогічної школи імені Тадеуша Котарбінського в місті Зелена Гура (Польща) за спеціальністю «польська філологія».

2015 року в Національному університеті «Острозька академія» здобув ступінь магістра за спеціальністю «журналістика».

Працював також у Тернопільській академії народного господарства, у Тернопільському інституті соціальних та інформаційних технологій, у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, у Білоцерківському національному аграрному університеті, в Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, в Національному університеті «Острозька академія».

Від 2018 року працює в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка

1988 року в Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова за спеціальністю 10.01.02 «радянська багатонаціональна література» захистив кандидатську дисертацію «Вираження авторської самосвідомості у сучасній російській радянській поезії» (науковий керівник — професор Львівського університету Іван Прокопович Вишневський^[1]). У цьому дослідженні до вітчизняної науки про літературу впровадив поняття «авторська самосвідомість» у літературному контексті, а саме: виявлення того, як автор літературних творів усвідомлює себе та свою творчість у власне творах літератури, перш за все — поетичних^[2]. 1992 року здобув наукове звання доцента.

У 1997 році в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України за спеціальністю 10.01.02 — «російська література» захистив докторську дисертацію «Російська література ХХ століття у контексті культової свідомості»^[3]  на основі монографії «Иже еси в Марксе»^[4][5][6]. У дослідженні стверджується концепція світоглядної та естетичної вторинності літератури «соціалістичного реалізму» щодо ідеології та текстів християнського канону.

У 2002 році одержав наукове звання професора.

Є багаторічним членом редакційної колегії міжнародного наукового альманаху «Studia methodologica», брав участь у роботі наукових видань «Slavica Tarnopolensia», «Русский язык и литература в учебных заведениях», «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство», «The Peculiarity of Man», «Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 8. Литературоведение. Журналистика»^[7].

З травня 2024 року заступник головного редактора художньо-аналітичного альманаху «Кременецький культурний контекст»^[8].

Нагороджений неурядовою нагородою — знаком «За розбудову освіти».

Наукові та публіцистичні публікації

Автор наукових та науково-популярних статей у виданнях СРСР, України, Росії, Польщі, Білорусі, Ізраїлю, в електронних виданнях.

Журнал «Русский переплет»^[9]:

• Феномен государства с точки зрения дилетанта^[10]. — 2010;
• Политическая жизнь современной Украины по законам сцены^[11]. — 2011;
• Понять Довлатова^[12]. — 2011;
• Даёшь монархическую революцию!^[13] — 2012;
• А что немцу здорово?^[14] — 2012;
• Чем пахнет русский дух? (Русский язык и Украина)^[15]. — 2012;
• Двуликий Янус советской литературы. К 150-летию Александра Серафимовича^[16]. — 2013;
• Штаны Маяковского^[17]. — 2013.

Журнал «Лебедь»^[18]:

• Эволюция образа государства в русской литературе^[19]. — 2014;
• Украинцы в русской культуре^[20]. — 2014;
• Партитура одной песни Высоцкого^[21]. — 2014;
• Николай Островский или князь Острожский: кто более матери-Украине ценен?^[22] — 2014; 
• Великолепная двадцатка^[23]. — 2015;
• Литература как приложение к уголовному кодексу^[24]. — 2017;
• За что я обожаю литературоведов^[25]. — 2017;
• Журналистика в античном мире^[26]. — 2018;
• Ровесник Высоцкого (к 80-летию Ал. Дольского)^[27]. — 2018;
• Понедельник и лейтенант Шмидт^[28]. — 2019.

Журнал «Чайка»:

• «Человек разумный» vs «человек пишущий». Полемические заметки^[29]. — 2019.
• Герои наших времён^[30]. — 2019.

Монографії та посібники

• Иже еси в Марксе. Русская литература ХХ века в контексте культового сознания^[31]. — Зелена Гура, 1995. — 148 с.;
• Еко Умберто. Як написати дипломну роботу. Гуманітарні науки^[32]. — Тернопіль: «Мандрівець», 2007. — 224 с. (редакція перекладу, вступна стаття);
• Круг чтения: век двадцатый. Биобиблиографический справочник по истории русской литературы ХХ века послереволюционного периода^[33]. — Тернополь: «Навчальна книга Богдан», 2011—160 с.;
• Християнська мораль та військовий обов'язок: Навчальний посібник. — Львів: АСВ, 2012. — 112 с. (у співавторстві);
• Класика світової літератури: російська література: англійською мовою: нариси: навчальний посібник. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 152 с. (у співавторстві);
• Две эпохи: монография^[34]. — Острог, 2015. — 376 с.;
• Филологические очерки^[35]. — Острог, 2015 . — 316 с.
• Філологічні нариси. Книга друга^[36]. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2020. — 178 с.

Критика і публіцистика

Друкується у періодиці як літературний критик та публіцист.

• Чехов и Моэм в зеркале постмодернизма^[37]. — 22 (журнал), Тель-Авив, № 135;
• Я хочу рассказать вам…о поэте^[38]. — Зеркало недели, 30 мая 1997 года;
• Микола Островський чи князь Острозький? Про роль історичних постатей у формуванні зародків державного мислення^[39]. — День, 14 листопада 2014 року.
• Ровесник Висоцького^[40]. — ZN.UA, 22 червня 2018 року;
• Цилюрник чи палікмахтер: до кого йдемо стригтися?^[41]. — Zbruč, 1 вересня 2020;
• «Тьоркін» у Львові^[42]. — ZN.UA, 26 грудня 2020.

Інформація в довідникових виданнях

• Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Краєзнавчо-біографічний покажчик. — Т., 1996.
• Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: 2004, т.1. — С.365.
• Енциклопедія сучасної України. — К., 2006, т.6.^[43]
• Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. Т.1: А-К.. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — С.350-351.