Ґермар Рудольф
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ґермар Рудольф (нім. Germar Rudolf; 29 жовтня 1964, Лімбург-ан-дер-Лан) — дипломований німецький хімік, автор досліджень про газові камери, за які був засуджений за заперечення Голокосту.
Ґермар Рудольф | |
---|---|
Псевдо | Ernst Gauss, Manfred Köhler, Dr. Werner Kretschmer, Dr. Christian Konrad, Dr. Dr. Rainer Scholz, Jakob Sprenger і Wilhelm Schlesiger |
Народився | 29 жовтня 1964 (60 років) Лімбург-ан-дер-Лан, Гіссен, Гессен, ФРН[1] |
Країна | Німеччина |
Діяльність | ревізіоніст Голокосту, хімік |
Галузь | Заперечення Голокосту[2] |
Alma mater | Боннський університет |
Знання мов | німецька[2] і англійська[2] |
Членство | Молодіжний союз[3] |
Партія | The Republicansd |
Сайт | germarrudolf.com |
Закінчив школу в Ремшайді. У 1983 році вступив до Боннського університету, де вивчав хімію і який закінчив у 1989 році. Потім один рік служив в протиракетній обороні Військово-повітряних сил ФРН. У 1990 році отримав місце в Інституті хімічної фізики твердих тіл Макса Планка в Штутгарті.
У 1991 році здійснив поїздку до колишнього концтабору Аушвіц—Біркенау, де провів дослідження газових камер. Через 2 роки була опублікована доповідь Рудольфа, в якій він стверджував, що ці приміщення технічно не могли використовуватися для здійснення масових вбивств із використанням газу. Після публікації Рудольф був звільнений з інституту.
На початку 1996 року німецький суд засудив Рудольфа до 14 місяців в'язниці за розпалювання ненависті проти євреїв. Він емігрував до Великої Британії. Пізніше переїхав до США, де в 2004 році повторно одружився, але згодом шлюб був розірваний. Влада США відмовили йому в політичному притулку і він був депортований до Німеччини. 15 березня 2007 був засуджений до 2,5 років позбавлення волі. 4 липня 2009 вийшов на свободу з в'язниці Мангейма.
Після того як Рудольф покинув Інститут Макса Планка, він почав видавати книги про Голокост. Він заснував видавництво Castle Hill Publishers в Гастінгсі, Англія спільно із Theses & Dissertations Press. У 2000 році Рудольф почав видавати англійською мовою «Серію Довідників Голокосту» (англ. Holocaust Handbooks Series), низку видань, що заперечують Голокост, яка наприкінці 2005 року, охоплювала 20 назв. Крім того, Рудольф тісно пов'язаний з бельгійською організацією заперечення Голокосту Vrij Historisch Onderzoek (VHO). Він видає «Vierteljahreshefte für Freie Geschichtsforschung» (щоквартальний журнал для незалежних історичних досліджень).
Книга «Анатомія Голокосту»[4] (англ. Dissecting the Holocaust) була відредагована Рудольфом під псевдонімом Ернст Гаус у співавторстві. Німецькомовне видання збірки під назвою Grundlagen zur Zeitgeschichte призвело до висування подальших звинувачень Рудольфа. Серед авторів книги інші ревізіоністи Голокосту, такі як Робер Форіссон, Юрген Граф, Карло Маттоньо, Удо Валенді і Фрідріх Берг. 15 червня 1996 р. суддя Бурхард Стейн з повітового суду Тюбінгена, незважаючи на позитивну оцінку надану книзі експертом-істориком Йоахімом Хоффманном, розпорядився про конфіскацію, а також спалювання всіх книг Grundlagen zur Zeitgeschichte і знищення всіх засобів її виробництва.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.