Герась Соколенко

Гера́сь Соколе́нко (при народженні — Гера́сим Іва́нович Шмиге́льський) (* 3 березня 1920, Михля — † 20 лютого 1945, Маркт Борау) — український поет-романтик.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколенко.

Герась Соколенко
Ім'я при народженні	Герасим Іванович Шмигельський
Народився	3 березня 1920(1920-03-03) с. Михля,  УНР
Помер	20 лютого 1945(1945-02-20) (24 роки) с. Маркт Борау, Нижня Сілезія,  Третій Рейх (тепер с. Борув, Нижньосілезьке воєводство,  Польща) ·загинув у бою
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник, поет
Відомий завдяки	український поет
Знання мов	українська
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	ОУН
Сайт	«Баляда»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 3 березня 1920 року в незаможній сім'ї Олександри Шмигельської (Андріюківни) і Івана Шмигельського в селі Михля Заславського повіту Волинської губернії.

Вчився у Михельській початковій школі, згодом Ізяславській вечірній школі.

Від 1937 працював здимником в «промлісгоспі» в Михлі.

У 1941 спільно з Харитоном Довгалюком і Миколою Болкуном долучається до створення і діяльності ОУН М в Заславі, стає дописувачем місцевої газети «Заславський вісник», органу Заславського товариства «Просвіта».

Від зими 1942 працює в газеті «Нова Шепетівщина» у Шепетівці.

Публікує свої твори у часописах і газетах, зокрема: «Пробоєм» (Прага), «Наші дні» (Львів), «Дорога» (Краків-Львів), «Волинь» (Рівне), «Костопільські вісті» (Костопіль), «Українка» (Костопіль), «Український Засів» (Харків), «Заславський вісник» (Заслав).

В березні 1943 заарештований СД Шепетівської округи за причетність до українського підпілля, запроторений до в'язниці у Шепетівці. По чотирьох місяцях ув'язнення призначений на примусові роботи до Німеччини, утікає, переходить на нелегальне становище.

Вдруге заарештований в Заславі і перевезений до Сілезії. Працює «остарбайтером» на глиняній копальні у Шопеніц. Належить до української громади згуртованої довкола редакції часопису «Золотий перстень» у Катовицях. Друкується в «остівських» виданнях «Земля» і «Дозвілля».

Під час наступу Червоної армії долучений до складу 749-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 125-ї стрілецької дивізії. За офіційною версією похований у селі Маркт Борау поблизу міста Бреслау, де «помер від ран» 20 лютого 1945 року^[1][2].

Згодом у Боруві були проведені ексгумаційні роботи і останки радянських вояків перепоховали на цвинтарі в Олаві. Проте станом на 1982 рік в списках перепохованих Герась Соколенко неідентифікований^[3].

Вшанування пам'яті

Ім'ям Герася Соколенка названо вулицю в Ізяславі^[4].

Твори

• Герась Соколенко, Твори поета невідомої долі, АДУК − ООЧСУ, Ню Йорк − Філядельфія 1981. [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Не приведи загинути рабом, б/в, Костопіль 2004, с. 64
• Г. Соколенко. Сурмач визвольних змагань: поезії, статті, спогади. Костопіль 2010.
• Горбатюк В. «Душа горить новою ерою…» // Літературна Україна. — 2011. — 17 лютого. — С. 6.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.