Генріх Квінке

Генріх Іренеус Квінке (нім. Heinrich Irenaeus Quincke), (26 серпня 1842 — 19 травня 1922) — німецький лікар-терапевт та хірург, автор декількох відкриттів у області медицини. У 1882 році вивчив та описав гострий ангіоневротичний набряк шкіри, внаслідок чого його було названо набряком Квінке.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Квінке.

Генріх Квінке
нім. Heinrich Irenaeus Quincke
Народився	26 серпня 1842(1842-08-26)[1][2][…]  Франкфурт-на-Одері, Прусське королівство[1]
Помер	19 травня 1922(1922-05-19)[1][2][…] (79 років)  Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Вільна держава Пруссія[1]
Країна	Німецький Райх  Прусське королівство
Діяльність	лікар, інтерніст, викладач університету, хірург
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла HU Berlin JMU
Заклад	Кільський університет Бернський університет
Посада	професор
Членство	Леопольдина
Батько	Hermann Quincked
Брати, сестри	Георг Квінке Wolfgang Quincked
Генріх Квінке у Вікісховищі

Біографія

Народився у Франкфурті-на-Одері, Генріх був сином відомого лікаря Германа Квінке, мав молодшого брата фізика Георга Германа Квінке. Отримав докторський ступінь у 1863 році в Берлінському університеті, попередньо навчавшись у Гайдельберзькому університеті та в університеті Вюрцбурга відомі вчителі — Рудольф Вірхов і Альберт фон Коллікер.

У 1865 році Квінке працював з фізіологом Ернстом Вільгельмом фон Брюкке у Віденському університеті, а в 1866 році він став помічником хірурга Роберта Фердинанда Вільмса. До 1870 року проходив лікарську субординатуру з внутрішньої медицини під керівництвом Фрідріха Теодора фон Фреріха у Шаріте в Берліні.

У 1873 році Квінке став професором внутрішньої медицини в університеті Берна. П'ять років потому, він перейшов до Кільского університету і став заслуженим професором в 1908 році. Помер у Франкфурт-На-Майні, де викладав до самої смерті.

Відкриття

Він був, ймовірно, першим, хто 1882 року розпізав гострий алергічний судинний набряк, якій пізніше отримав назву за його прізвищем набряк Квінке.^[3] Описав «пульсацію Квінке», з почервонінням і зблідненням під нігтями, є однією з ознак аортальної недостатності.^[4]. «Прокол Квінке» — застарілий епонім для люмбальної пункції,^[5][6][7]. У 1893 році він описав ті зміни спинномозкової рідини, що наразі відомі як серозне запалення, яке він назвав «серозним менінгітом».^[8]

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118597361 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Who Named It?

   d:Track:Q66683
3. Quincke HI (1882). Über akutes umschriebenes Hautödem. Monatsh Prakt Derm. 1: 129—131.
4. Quincke HI (1868). Beobachtungen ueber Capillar- und Venenpuls. Berl klin Wochenschr (German) . 5: 337—359.
5. Генріх Квінке: життя, віддане мистецтву медицини [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.] 2017
6. Quincke HI (1891). Verhandlungen des Congresses für Innere Medizin, Wiesbaden. Т. 10. с. 321—331.
7. Quincke HI (1902). Die Technik der Lumbalpunktion. Berlin & Vienna.
8. Quincke HI (1893). Meningitis serosa. Sammlung Klinischer Vorträge. 67: 655.

Див. також

• Набряк Квінке