Генрік Ларссон

Ге́нрік Е́двард Ла́рссон, MBE (швед. Henrik Edward Larsson; нар. 20 вересня 1971 року в Гельсінборгу, Швеція) — шведський футболіст, нападник, найбільш відомий за виступами в шотландському клубі «Селтік» та іспанській «Барселоні». Основний гравець збірної Швеції у проміжку з 1993 по 2002 і з 2004 по 2006 роки, у її складі бронзовий призер чемпіонату світу 1994. В листопаді 2003 року визнаний найкращим футболістом Швеції за останні 50 років. У 2008 повернувся до збірної, щоб у її складі зіграти на Євро-2008.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ларссон.

Генрік Ларссон
Генрік Ларссон
Особисті дані
Народження	20 вересня 1971(1971-09-20) (53 роки)
	Гельсінборг, Швеція
Зріст	177 см
Вага	74 кг
Прізвисько	Генке
Громадянство	Швеція
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Хегаборг»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1988–1991 «Хегаборг» 64 (23) 1991–1993 «Гельсінгборг» 56 (50) 1993–1997 «Феєнорд» 101 (26) 1997–2004 «Селтік» 221 (173) 2004–2006 «Барселона» 40 (13) 2006–2009 «Гельсінгборг» 84 (38) 2007 →  «Манчестер Юнайтед» 7 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1993–2009 Швеція 106 (37)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2009–2012 «Ландскруна» 2013 «Хегаборг» (помічник) 2014 «Фалькенбергс» 2015–2016 «Гельсінгборг» 2018 «Енгельгольм» (помічник) 2019 «Гельсінгборг» 2020– «Барселона» (помічник)
Звання, нагороди
Нагороди	Золотий м'яч (Швеція) (1998) Золотий м'яч (Швеція) (2004)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Спортивні медалі
Чемпіонати світу
Бронза	США 1994

Не плутати з Генріком Ларсеном — данським футболістом.

Кар'єра гравця

Ларссон у футболці «Барселони».

У футбол Ларссон почав грати з дитинства. Його першим професіональним клубом став «Гельсінгборг», до якого він перейшов у 1992 році. Забивши в першому ж сезоні 10 голів, Ларссон допоміг клубу піднятися до першого дивізіону. Забивши в наступному році 16 м'ячів, 22-річний Генрік став третім снайпером чемпіонату Швеції. Цей показник не пройшов повз увагу тренерів збірної, у якій він дебютував у жовтні 1993-го в матчі проти Фінляндії. Дебют нападник також відзначив голом.

Провівши чотири не дуже вдалих роки в Голландії у складі роттердамського «Феєноорда», де йому вдалося виграти лише Кубок, Ларссон вирушив до «Селтіка», виступи за який стали доленосними в його кар'єрі. 241 гол у 315 матчах загалом у всіх турнірах. Цей результат, якого він досягнув за сім років у «Селтіку», став третім за всю історію клубу. Більше за нього забили лише легендарні Джиммі Макґрорі (470 голів) та Боббі Леннокс (273). Ларссону не змогла завадити навіть тяжка травма, отримана в матчі другого раунду Кубка УЄФА 1999/00 проти «Ліона», через яку він пропустив більшу частину сезону.

Після невдалого для шведів чемпіонату світу 2002, Ларссон вирішив піти зі збірної, але вже до Євро-2004 повернувся у стрій. Одна з шведських газет зібрала близько 110 тисяч підписів уболівальників для того, щоб Ларссон повернувся до збірної, причому серед підписантів були прем'єр-міністр країни і тодішній президент УЄФА Леннарт Юханссон, який особисто попросив Генріка змінити своє рішення.

У 2006 році став переможцем Ліги Чемпіонів у складі «Барселони». В фіналі віддав дві результативні передачі. Після двох років виступів за каталонський суперклуб, Генрік Ларссон вирішив повернутися на Батьківщину в рідний для себе «Гельсінгборг», відмовившись продовжити контракт з «Барселоною» через замалу кількість ігрової практики. Вболівальники «Барселони» вважають Генріка великим гравцем команди, і вдостоїли його честі персонального скандування під час футбольних матчів, чим можуть похвалитися лише декілька гравців теперішнього складу.

У проміжку з 1 січня по 12 березня 2007 року виступав за «Манчестер Юнайтед» на умовах оренди. Манкуніанцям був потрібний забивний форвард, а для Ларссона це була можливість підтримати форму протягом шведського міжсезоння. Також він був дозаявлений «МЮ» на матчі вирішального етапу Ліги чемпіонів.

До Євро-2008 Ларссон, який ще після ЧС-2006 обіцяв залишити національну збірну, все ж повернувся до команди. Але це не допомогло шведам. У вирішальному матчі за вихід з групи D «тре крунур» зазнали першої поразки від Росії з рахунком 0:2.

У вересні 2008 року в матчі відбіркового циклу Чемпіонату світу 2010 проти Албанії Ларссон довів лік своїх матчів за збірну Швеції до 100.

Останній матч за збірну зіграв 6 червня 2009 року в Стокгольмі проти збірної Данії.^[1]

Тренерська діяльність

У грудні 2009 року став головним тренером команди «Ландскруна», яка виступає у другій за ієрархією лізі Швеції, Супереттані^[2].

Протягом тренерської кар'єри також очолював команду клубу «Фалькенбергс ФФ», а також входив до тренерського штабу клубу «Огаборг».

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Гельсінгборг», головним тренером команди якого Генрік Ларссон був з 2015 по 2016 рік.

Приватне життя

Батько Генріка — уродженець Кабо-Верде, острівної держави, розташованої за 620 кілометрів від західного узбережжя Африки.

Одружений. Має сина Джордана, якого назвав на честь зірки американського баскетболу і який теж став професійним футболістом, та дочку Яніну.

Досягнення

В листопаді 2003 року Шведський футбольний союз у межах святкування 50-річчя УЄФА оголосив Ларссона найкращим футболістом Швеції за останні 50 років. У 2005 році Генрік отримав почесний вчений ступінь від Університету Стретклайд (Глазго), у знак визнання його футбольних заслуг та благодійності. В травні 2006 року британський консул у Барселоні від імені королеви Єлизавети II нагородив Ларссона званням кавалера Ордену Британської імперії за внесок у британський футбол.

Клубні трофеї

• Володар Кубка Нідерландів (2): 1993/94, 1994/95
• Чемпіон Шотландії (4): 1997/98, 2000/01, 2001/02, 2003/04
• Володар Кубка шотландської ліги (2): 1997/98, 2000/01
• Володар Кубка Шотландії (2): 2000/01, 2003/04
• Фіналіст Кубка УЄФА: 2002/03
• Чемпіон Іспанії (2): 2004/05, 2005/06
• Володар Суперкубка Іспанії: 2005
• Переможець Ліги Чемпіонів: 2005/06
• Володар Кубка Швеції: 2006
• Чемпіон Англії: 2006/07

Трофеї у збірній

• Швеція
  • Бронзовий призер Чемпіонату світу: 1994

Особисті нагороди

• Володар «Золотого бутса»: 2001
• Футболіст року в Швеції (2): 1998, 2004
• Гравець року за версією футболістів Шотландської асоціації професіональних футболістів (2): 1999, 2001
• Гравець року за версією Шотландської асоціації футбольних журналістів (2): 1999, 2001
• Визнаний найкращим футболістом Швеції за останні 50 років: 2003
• Визнаний найкращим футболістом Швеції усіх часів: 2005
• Найкращий бомбардир чемпіонату Шотландії (5): 1998/99, 2000/01, 2001/02, 2002/03, 2003/04

Статистика

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Єврокубки			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1989	«Хегаборг»	Д-4	21	1	-	-	-	-	-	-	21	1
1990		Д-4	21	7	-	-	-	-	-	-	21	7
1991		Д-4	22	15	-	-	-	-	-	-	22	15
Усього за «Хегаборг»			64	23							64	23
1992	«Гельсінгборг»	Д-2	31	34	-	-	-	-	-	-	31	34
1993		Д-1	25	16	КШ	5	1	-	-	-	30	17
1993–94	«Феєнорд»	Д-1	15	1	КН	12	5	-	-	-	27	6
1994–95		Д-1	23	8	КН	9	1	КВК	6	7	38	16
1995–96		Д-1	32	10	КН	4	1	КВК	7	1	43	12
1996–97		Д-1	31	7	КН	4	0	КУ	6	1	41	8
Усього за «Феєнорд»			101	26		29	7		19	9	149	42
1997–98	«Селтік»	Д-1	35	16	КШ+КЛ	4+5	0+3	КУ	2	0	46	19
1998–99		Д-1	35	29	КШ+КЛ	5+0	5+0	ЛЧ+КУ	4+4	1+3	48	38
1999–00		Д-1	9	7	КШ+КЛ	0+0	0+0	КУ	4	5	13	12
2000–01		Д-1	37	35	КШ+КЛ	6+2	9+5	КУ	5	4	50	53
2001–02		Д-1	33	29	КШ+КЛ	3+1	2+0	ЛЧ+КУ	8+2	3+1	47	35
2002–03		Д-1	35	28	КШ+КЛ	2+2	2+2	ЛЧ+КУ	2+10	1+11	51	44
2003–04		Д-1	37	30	КШ+КЛ	5+1	5+0	ЛЧ+КУ	9+6	3+2	58	40
Усього за «Селтік»			221	174		25	33		56	34	313	241
2004–05	«Барселона»	Д-1	12	3	КІ	0	0	ЛЧ	4	1	16	4
2005–06		Д-1	28	10	КІ	4	4	ЛЧ	10	1	42	15
Усього за «Барселону»			40	13		4	4		14	2	58	19
2006	«Гельсінгборг»	Д-1	15	8	КШ	5	4	-	-	-	20	12
2006–07	«Манчестер Юнайтед»	Д-1	7	1	КА+КЛ	4+0	1+0	ЛЧ	2	1	14	2
2007	«Гельсінгборг»	Д-1	22	9	КШ	1	0	КУ	11	9	32	18
2008		Д-1	27	15	КШ	1	0	-	-	-	30	14
2009		Д-1	20	7	КШ	1	0	ЛЄ	4	3	25	10
Усього за «Гельсінгборг»			140	89		8	1		15	12	168	105
Усього за кар'єру			573	325		8	1		108	59	765	432

Статистика виступів за збірну

Виноски

1. Останній матч Ларссона за збірну. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 16 листопада 2010.
2. Ларссон розпочав тренерську кар'єру. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 16 листопада 2010.