Генрик Біґеляйзен

польський етнограф і літературознавець німецько-єврейського походження. З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Генрик Біґеляйзен

Коротка інформація Генрик Біґеляйзен, Ім'я при народженні ...
Генрик Біґеляйзен
Thumb
Г. Біґеляйзен. Фото з фондів ЛМІФ.
Ім'я при народженніHenryk Biegeleisen
Народився24 грудня 1855(1855-12-24)
Товсте, нині Гусятинський район
Помер1 квітня 1934(1934-04-01) (78 років)
м. Львів
Громадянство Австро-Угорщина Польща
Діяльністьетнограф, літературознавець
Alma materФілософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка 
Напрямокнародознавство, літературознавство
Жанрнаукові праці
ДітиЛеон Біґеляйзенd 

 Генрик Біґеляйзен у Вікісховищі 
 Роботи у  Вікіджерелах
Закрити

Генрик Біґеляйзен (пол. Henryk Biegeleisen, 24 жовтня 1855, Товсте Гусятинський район 1 квітня 1934, Львів) — польський етнограф і літературознавець єврейського походження. Представник позитивістського філологічного методу. Дослідник літератури доби романтизму, у тому числі творчості Теофіла Ленартовича. Автор цінних етнографічних робіт, в яких незмінно приділяв значну увагу народознавчим матеріалам з України.

Життєпис

Народився в єврейській інтелігентній родині лікаря.

Навчався в гімназіях Тернополя і Бережан. Студіював історію і літературознавство у Львівському університеті. Дебютував 1877 року у «Звітах» Товариства академічного читання, активістом якого був. Далі навчався в університетах Мюнхена, Лейпцига. Доктор філології (1882 р.). Після повернення до Львова протягом кількох років працював учителем і директором львівських гімназій. У той же час він займався науковими дослідженнями та редакторською роботою, працюючи в редакціях кількох часописів Львова.

Автор понад 200 наукових праць, зокрема великої біографії Юліуша Словацького (вид. 1895 р.), котра відіграла значну роль в усталенні фігури поета як автора європейського масштабу. Редактор і автор передмов до творів Адама Міцкевича (1-4 томи, 1893 р.), Юліуша Словацького (1-6 томи, 1896 р.), Александра Фредра (1894 р.) та ін. Редагував «Бібліотеку польських книгарень» (1893-1898 роки). Товаришував з Іваном Франком[1], опублікував про нього спогади 1927 року.

Родина

Сини:

  • Броніслав (б. 1880) — інженер, директор Інституту психотехніки і наукової організації в Кракові;
  • Леон Владислав (б. 1885) — економіст, професор Вільного польського університету у Варшаві.

Вибрані публікації

Книги

  • «Juliusz Słowacki», t. I-II (1895).
  • «Lirnik mazowiecki» (1913).
  • «Matka i dziecko w obrzędach, wierzeniach i zwyczajach ludu polskiego» (Lwów, 1927)[2].
  • «Wesele» (Lwów, 1928)[3].
  • «U kolebki; Przed ołtarzem; Nad mogiłą» (Lwów, 1929)[4].
  • «Lecznictwo ludu polskiego» (Kraków, 1929)[5].
  • «Śmierć w obrzędach, zwyczajach i wierzeniach ludu polskiego» (Lwów, 1930)[6].

Статті

  • «Motywy ludowe w balladzie Mickiewicza „Lilie“» (1891)[7].

Бібліографія

  • Henryk Markiewicz Pozytywizm. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008. — S. 449. — seria «Wielka Historia Literatury Polskiej», wydanie VII. ISBN 978-83-01-13849-3. (пол.)

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.