Remove ads
Гельмут Отто Людвіг Вайдлінг (нім. Helmuth Otto Ludwig Weidling; нар. 2 листопада 1891, Гальберштадт, Саксонія — пом. 17 листопада 1955, Владимир) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал артилерії (1944) Вермахту. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944).
| Гельмут Вайдлінг | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Helmuth Weidling | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Народження | 2 листопада 1891 Гальберштадт, Саксонія | |||||||||||||||||
| Смерть | 17 листопада 1955 (64 роки) Владимирсерцева недостатність | |||||||||||||||||
| Країна | Німецька імперія .svg){kind=small} Веймарська республіка .svg){kind=small} Третій Рейх | |||||||||||||||||
| Приналежність |  Райхсгеер .svg){kind=small} Рейхсвер  Вермахт | |||||||||||||||||
| Вид збройних сил |  Сухопутні війська | |||||||||||||||||
| Рід військ | артилерія танкові війська | |||||||||||||||||
| Роки служби | 1911–1945 | |||||||||||||||||
| Звання |  Генерал артилерії | |||||||||||||||||
| Формування | IX-й та IV-й армійські і XXXX-й танковий корпуса | |||||||||||||||||
| Командування | 86-та піхотна дивізія XXXXI-й танковий корпус LVI-й танковий корпус | |||||||||||||||||
| Війни / битви | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
 Гельмут Вайдлінг у Вікісховищі | ||||||||||||||||||
Народився в сім'ї доктора медицини.
Учасник Першої світової війни в якості аеронавта-спостерігача. У грудні 1914 року перейшов до службу в ескадрилью дирижаблів. Служив в підрозділах аеростатів, був командиром цепеліна. У травні 1917 року отримав посаду ад'ютанта начальника військового повітроплавання, пізніше — командувача повітряним флотом.
У 1919 році, після скасування німецьких повітряних сил, перейшов на службу в артилерійські війська, був командиром артилерійської батареї, потім дивізіону.
Під час Польської кампанії командував артилерійським полком, під час Французької кампанії був начальником артилерії 9-го армійського корпусу, потім 4-го армійського корпусу. Учасник Балканської кампанії. На Східному фронті до кінця грудня 1941 року був начальником артилерії 40-го танкового корпусу. З кінця грудня 1941 року до жовтня 1943 року — командир 86-ї піхотної дивізії. З 20 жовтня 1943 року — командир 41-го танкового корпусу, командував ним до розгрому корпусу.
З 10 квітня 1945 року — командир 56-го танкового корпусу. 23 квітня Гітлер на підставі помилкового доносу віддав наказ про його розстріл. Дізнавшись про це, Вайдлінг прибув у ставку і домігся аудієнції з Гітлером, після якої наказ про розстріл генерала був скасований, а сам він був призначений командувачем обороною Берліна замість тільки призначеного Еріха Беренфенгера. Після цього, за словами очевидців, Вайдлінг виголосив свою знамениту фразу: «Я б волів, щоб мене розстріляли». Намагався організувати оборону міста, ведучи бої за кожен будинок.
Після самогубства Гітлера Вайдлінг віддає наказ підлеглим йому військам: «30 квітня 1945 року Фюрер наклав на себе руки, залишивши напризволяще всіх, хто присягав йому на вірність. Згідно з останнім наказом фюрера, ви, німецькі солдати, повинні бути готові продовжувати бої навколо Берліна, незважаючи на те, що ваші боєприпаси на межі, і в поточній ситуації подальший опір безглуздий. Я наказую негайно припинити будь-який опір. Кожна година битви продовжує жахливі страждання цивільного населення Берліна і наших поранених. За взаємною згодою з вищим командуванням радянських військ я закликаю вас негайно припинити бойові дії. Вайдлінг, колишній командувач берлінським оборонним районом.»
О 7 годині ранку 2 травня 1945 року він підписав капітуляцію німецьких військ і здався разом із залишками гарнізону в полон.
Вайдлінг містився в Бутирській і Лефортовській в'язницях в Москві, а потім у Володимирській тюрмі. 27 лютого 1952 року військовим трибуналом військ МВС Московського округу засуджений до 25 років ув'язнення за звинуваченням у військових злочинах, в тому числі в тому, що в березні 1944 року він віддав наказ військам 41-го корпусу, якими він командував, насильно, під страхом розстрілу, зігнати в табір під Озаричами всіх хворих на висипний тиф і приїжджих з інших областей радянських громадян, більшість з яких загинули, деякі були розстріляні.
Гельмут Вайдлінг помер 17 листопада 1955 року від серцевої недостатності у Владимирському централі. Похований в безіменній могилі на тюремному кладовищі.[1]
Головною військовою прокуратурою РФ 16 квітня 1996 року визнаний таким, який не підлягає реабілітації.[2]
Remove ads
Військова кар'єра
Перша світова війна
- Залізний хрест
- 2-го класу (9 жовтня 1914)
- 1-го класу (3 березня 1916)
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Ганзейський Хрест (Любек)
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами
Міжвоєнний період
- Пам'ятний знак для екіпажів дирижаблів
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (5 жовтня 1934)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Друга світова війна
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (18 вересня 1939)
- 1-го класу (12 жовтня 1939)
- Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 2-го класу з мечами
- Німецький хрест в золоті (23 червня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (18 серпня 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- Лицарський хрест (15 січня 1943)
- Дубове листя (№408; 22 лютого 1944)
- Мечі (№115; 28 листопада 1944)
- Відзначений у Вермахтберіхт (9 лютого 1944)
Remove ads
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
- Бивор Э. Падение Берлина. 1945. / Пер. с англ. Ю. Ф. Михайлова. — М.: ООО «Издательство ACT»: OOO «Транзиткнига», 2004. — 622 с.
- Beevor, Antony (2002). Berlin: The Downfall 1945. Viking-Penguin Books. ISBN 0-670-03041-4.
- Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
- Fellgiebel Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
- Dollinger, Hans. The Decline and Fall of Nazi Germany and Imperial Japan, Library of Congress Catalogue Card Number 67-27047.
- Fischer, Thomas (2008). Soldiers of the Leibstandarte, J.J. Fedorowicz Publishing, Inc. ISBN 978-0-921991-91-5.
- Kershaw, Ian (2008), Hitler: A Biography, New York: W. W. Norton & Company, ISBN 0-393-06757-2
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z . Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads