Гекатонхейри

Гекатонхе́йри (грец. Εκατόγχειρες; від εκατόν — «сто», χειρ — «рука») — у давньогрецькій міфології  — сторукі п'ятдесятиголові велетні, уособлення хтонічних сил.

Гекатонхейри у міфах

За Гесіодом, ці істоти були синами Урана й Геї. Уран зненавидів гекатонхейрів за їхню величезну силу і щойно кожен з них, Бріарей, Котт і Гієс, народжувалися, ув'язнював їх під землею в Тартарі^[1]. Під час війни богів на чолі із Зевсом проти титанів (титаномахії), Гея порадила визволити гекатонхейрів. Зевс задобрив велетнів їжею богів, амбросією і нектаром, після чого велетні приєдналися до нього і забезпечили перемогу^[2].

Після війни Котт і Гієс викликалися стерегти скинутих до Тартару титанів, оселившись біля воріт туди в глибинах океану. Бріарею ж Посейдон віддав у дружини свою дочку Кімополею^[3]. Пізніше гекатонхейр Егеон прийшов на допомогу Зевсу, коли той покликав сторуких велетнів для боротьби проти гігантів^[4].

Бріарей також відзначився в тому, що звільнив Зевса, коли за намовою Гери інші боги-олімпійці зв'язали його та стали ділити владу^[5].

Трактування образу

Евгемерична традиція пояснює, що воїни Котт і Бріарей жили в місті Гекатонхейрія, тому й називаються гекатонхейрами, і прийшли колись на допомогу Олімпії^[6].

Англійський філолог Мартін Вест запропонував, що гекатонхейри — це істоти первісно водного походження, демонізовані поліпи, втілення моря та його неконтрольованої сили^[7].

Примітки

1. Гесіод «Теогонія» 147—158 
2. Гесіод «Теогонія» 617—675 
3. Гесіод «Теогонія» 813—819
4. Вергілій. Енеїда X, 56-566
5. Схолії до «Іліади» Гомера XXI.444
6. Hawes, Greta (29 травня 2014). Rationalizing Myth in Antiquity (англ.). OUP Oxford. с. 60. ISBN 978-0-19-165340-7.
7. West, M.L. (2002-11). ‘Eumelos’: a Corinthian epic cycle?. The Journal of Hellenic Studies (англ.). Т. 122. с. 109—133. doi:10.2307/3246207. ISSN 0075-4269. Процитовано 14 березня 2021.

Див. також

• Бріарей
• Егеон

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

Посилання

• Гекатонхейри