Ганс фон Бойнебург-Ленгсфельд

Імперський барон Вільгельм Георг Густав Бото Рудольф Ганс фон Бойнебург-Ленгсфельд (нім. Wilhelm Georg Gustav Botho Rudolf Hans Reichsfreiherr von Boineburg-Lengsfeld; 9 червня 1889 — 20 листопада 1980) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ганс фон Бойнебург-Ленгсфельд
нім. Wilhelm Georg Gustav Botho Rudolf Hans Reichsfreiherr von Boineburg-Lengsfeld
Народився	9 червня 1889(1889-06-09) Айзенах, Німецька імперія
Помер	20 листопада 1980(1980-11-20) (91 рік) Фельсберг, Швальм-Едер, Кассель, Гессен, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Рід	Boyneburgd
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) Лицарський хрест 2-го класу ордена Білого Сокола Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

В 1910 році вступив у Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. В 1938/39 роках очолював 1-й стрілецький полк, перш ніж став командиром 4-ї стрілецької бригади 4-ї танкової дивізії, яка брала участь в Польській кампанії. У травні 1940 року тимчасово командував дивізією протягом декількох днів під час Голландської операції. З кінця липня по вересень 1940 року командував 4-ю танковою дивізією. Потім був переведений в 7-у танкову дивізію, яка розташовувалася на окупованій частині Франції, а потім взяв участь в операції «Барбаросса», будучи командиром 7-ї стрілецької бригади дивізії.

У вересні 1941 року була сформована 23-тя танкова дивізія, командиром якої був призначений Бойнбург-Ленгсфельд. Очолив дивізію під час битви за Кавказ, але був звільнений від командування через «справи майора Райхеля», коли план «Блау» потрапив в руки супротивника. Однак, коли його наступник генерал-майор Ервін Мак загинув в бою, він повернувся на посаду командира дивізії. В кінці 1942 року сильно постраждав (одержав кілька переломів) внаслідок нещасного випадку з танком і провів тривалий період у лікарні.

Після одужання Бойнебург-Ленгсфельд став комендантом Парижа. Коли це місто було захоплене союзниками в серпні 1944 року, зайняв посаду у Головнокомандуванні Вермахту «Захід». Його участь в Липневій змові залишилась непоміченою і він закінчив війну в Бергені, будучи командувачем визначеної зони відповідальності.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (29 вересня 1914)
  • 1-го класу (1 жовтня 1917)
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (3 лютого 1915)
• Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу з мечами (9 червня 1915)
• Військовий хрест Вільгельма-Ернста (1 грудня 1917)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (23 червня 1922)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (24 вересня 1939)
  • 1-го класу (1 жовтня 1939)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі (17 липня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (19 липня 1940)

Література

• Adam, Wilhelm; Ruhle, Otto. With Paulus at Stalingrad. — Pen and Sword Books (англ.)русск., 2015. — ISBN 9781473833869.
• Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. — Friedberg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Mitcham, Samuel W., Jr. Panzer Legions: A Guide to the German Army Tank Divisions of WWII and Their Commanders. — Mechanicsburg, PA, United States: Stackpole Books, 2007. — ISBN 978-0-8117-3353-3.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 157.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 232.

Примітки