Loading AI tools
німецький композитор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ганс Пфіцнер (нім. Hans Pfitzner; 5 травня 1869, Москва — 21 травня або 22 травня 1949, Зальцбург) — німецький композитор, диригент і публіцист.
| Ганс Пфіцнер | |
|---|---|
| нім. Hans Pfitzner | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 травня 1869[1][2][…] |
| Місце народження | Москва, Російська імперія[3][4] |
| Дата смерті | 22 травня 1949[1][4] (80 років) |
| Місце смерті | Зальцбург, Окупація Австрії союзниками[3][4] |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Громадянство | Німеччина |
| Професії | композитор, диригент, викладач університету, письменник, піаніст |
| Освіта | Консерваторія Гоха |
| Вчителі | Іван Кнорр |
| Відомі учні | Туре Рангстрем |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера і класична музика |
| Magnum opus | Das Christ-Elfleind |
| Членство | Баварська академія витончених мистецтв і Q1303845? |
| Заклад | Мюнхенська вища школа музики і театру |
| Нагороди | |
| Батько | Robert Pfitznerd |
| Автограф |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Син скрипаля оркестру Большого театру (Москва). У 1872 сім'я переїхала до Франкфурту. Першу пісню написав в 1884 році. Навчався у І. Кнорра та Г. Рімана. З 1892 року викладав музику, з 1908 року — директор Консерваторії в Страсбурзі, в 1910—26 роках — директор Муніципальної опери в Страсбурзі. У 1920—29 роках викладав композицію в Берлінській академії мистецтв, в 1929—34 роках — в Академії музики в Мюнхені. У 1934 нагороджений медаллю Гете. У 1944 переїхав до Відня, де помер. Серед учнів Пфіцнера — видатні диригенти і композитори, в тому числі О. Клемперер, К. Орф, Ш. Мюнш.
У своїх музичних творах Пфіцнер розвивав естетику пізнього романтизму. Популярність йому принесла опера «Палестрина» (1917, Мюнхен; на власне лібрето), написана в традиціях Р. Вагнера. Серед відомих творів Пфіцнера в інших жанрах кантата «Про німецьку душу» (1921, на вірші Й. Айхендорфа), фортеп'янний концерт Es-dur (1922), скрипковий концерт h-moll (1923), струнний квартет cis-moll (1925).
У публіцистиці виявляв себе як консерватор і націоналіст. У книзі «Нова естетика музичної імпотенції» (1920) виступав проти нівелювання національної своєрідності як тенденції, властивій авангардній музиці, проти «узагальненої мелодії, яка належить всім і нікому»[5]. Слово «інтернаціоналізм» для Пфіцнера було лайливим («американсько-інтернаціональна вульгарщина»)[6]. Причиною розквіту «музичної імпотенції», антинаціонального, «комуністичного» руху в мистецтві в цілому, на думку Пфіцнера, був «міжнародно-єврейський дух» (judisch-internationaler Geist)[7]. «Антинімецьке» для Пфіцнера було синонімом «атональності, інтернаціоналізму, американізму, німецького пацифізму. Воно загрожує нашому існуванню, з усіх боків штурмує нашу культуру, а з нею і європейську [культуру в цілому]»[8].
Серед записів як диригент виділяються симфонії Людвіга ван Бетовена.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
