Ганнібал Гемлін

Ганнібал Гемлін (англ. Hannibal Hamlin; нар. 27 серпня 1809(18090827) — пом. 4 липня 1891) — американський політик, сенатор від штату Мен, 16-й віцепрезидент США на першому терміні Авраама Лінкольна в період Громадянської війни.

Ганнібал Гемлін англ. Hannibal Hamlin
Ганнібал Гемлін
15-й Віцепрезидент США
4 березня 1861 — 4 березня 1865
Попередник:	Джон Кебелл Брекінрідж
Спадкоємець:	Ендрю Джонсон
Народження:	27 серпня 1809(1809-08-27) Перис, Мен, США
Смерть:	4 липня 1891(1891-07-04)[1][2][3] (81 рік)  Бангор, Мен,  США
Поховання:	Mount Hope Cemeteryd
Країна:	США
Освіта:	Hebron Academyd
Партія:	Демократична партія США і Республіканська партія США
Батько:	Сайрус Гемлін
Мати:	Анна Лівермор
Шлюб:	Ellen Hamlind
Діти:	від 1-ї дружини: Джордж, Чарльз, Сайрус, Сара від 2-ї дружини: Ганнібал, Френк
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Гемлін народився в родині Сайруса Гемліна та Анни Лівермор в місті Періс, що в штаті Мен. Він був нащадком в шостому поколінні англійського колоніста Джеймса Гемліна, котрий оселився в колонії Массачусетської Затоки в 1639 році та внучатим племінником американського сенатора Семюела Лівермора з Нью-Гемпширу, а також правнуком Стівена Емері — генерального прокурора штату Мен в 1839—1840 рр.

Після закінчення місцевих шкіл і Хебронської Академії Гемлін, змінивши безліч професій, в 1833 р. розпочав юридичну практику. В 1836 р. Гемлін був обраний до Палати представників Мена, де перебував до 1841 р. В 1840 р. він невдало намагався обратися в Палату представників США, в якій знаходився в 1843–1847 рр.. В 1848 р. він був обраний по вакансії в Сенат, а в 1851 р. на повний термін. У той період він був членом Демократичної партії, і підтримував кандидатуру Франкліна Пірса на виборах в 1852 р. 12 червня 1856 р. Гемлін вийшов з Демократичної партії і вступив в новостворену Республіканську партію. 8 січня 1857 р. Гемлін став губернатором Мена, бувши обраним зі значною більшістю голосів, але вже 25 лютого залишив цей пост і повернувся в Сенат.

В 1860 р. Гемлін був номінований у віцепрезиденти в парі з Авраамом Лінкольном на президентських виборах, і був обраний, ставши першим віцепрезидентом від Республіканської партії, а також від штату Мен. Гемлін показав себе як сильний оратор і переконаний противник рабства. Гемлін сприяв призначенню Джозефа Хукера на пост командувача Потомакською армією. Дії Хукера були невдалі, і це, а також надмірно радикальні позиції і заяви Гемліна, з'явилися причиною того, що на президентських виборах в 1864 р. Лінкольн, не мотивувавши свого рішення, віддав перевагу вибрати кандидатом у віцепрезиденти демократа — жителя півдня Ендрю Джонсона в рамках політики майбутнього національного примирення. Гемлін віддалився у свій будинок в Бангор.

В 1869 р. він був знову обраний до Сенату, де перебував до 1881 р. У тому ж році президент Джеймс Гарфілд призначив Гемліна послом в Іспанію, яку посаду той обіймав протягом року. Після цього Гемлін пішов з політики і жив у своєму будинку в Бангорі, втім, роблячи значний вплив на суспільне життя штату. Помер в День незалежності США під час гри в карти в Клубі Тарратайн e Бангорі.