Гай Олексій Анатолійович

Олексі́й Анато́лійович Гай (нар. 6 листопада 1982, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст, центральний півзахисник, гравець національної збірної України. Також відомий виступами у складі таких команд, як донецький «Шахтар», маріупольський «Іллічівець», юнацька (U-19) та молодіжна збірної України. Брат іншого футболіста — Антона Гая.

Олексій Гай
Олексій Гай
Особисті дані
Повне ім'я	Олексій Анатолійович Гай
Народження	6 листопада 1982(1982-11-06) (42 роки)
	Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Зріст	181 см
Вага	73 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Півзахисник
Юнацькі клуби
1998—2000	«Торпедо» (З)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1999–2000 «Металург-2» (З) 10 (2) 2000–2013 «Шахтар» 141 (14) 2000 →  «Шахтар-3» 2 (0) 2000–2002 →  «Шахтар-2» 39 (1) 2004–2006 →  «Іллічівець» 55 (11) 2013–2015 «Чорноморець» 38 (7) 2015–2016 «Габала» 51 (14) 2016–2018 «Кубань» 63 (12) 2018–2019 «Олімпік» 21 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2000–2002 Україна (U-19) 25 (3) 2002–2004 Україна (U-21) 14 (2) 2003–2011  Україна 29 (1)
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту України
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гай.

За час свої кар'єри у складі цих команд Олексій отримав 2009 року звання «Заслуженого майстра спорту України», а також став кавалером ордену «За мужність», яким був нагороджений того ж року. Окрім того, Гай за свою кар'єру став: володарем останнього розіграного в історії Кубка УЄФА у сезоні 2008–2009 років; шестиразовим золотим призером Прем'єр-ліги та вищої ліги чемпіонату України у сезонах 2001–2002, 2007–2008, 2009–2010, 2010–2011, 2011–2012, 2012–2013 років; п'ятиразовим срібним призером Прем'єр-ліги та вищої ліги чемпіонату України у сезонах 2000–2001, 2002–2003, 2003–2004, 2006–2007, 2008–2009 років; шестиразовим володарем кубку України у розіграшах цього призу 2001–2002, 2003–2004, 2007–2008, 2010–2011, 2011–2012, 2012–2013 років, тричі, у 2002–2003, 2006–2007, 2008–2009 роках виходив з командами до фіналу цього турніру та одного разу, у розіграші 2013–2014 років вийшов до півфіналу кубку України; володарем суперкубку України, у 2008 році.

Життєпис

Клубна кар'єра

Перші роки

Олексій Анатолійович Гай народився 6 листопада 1982 року в українському місті Запоріжжя однойменної області. Він був вихованцем місцевої спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву футбольного клубу «Торпедо». Професійну кар'єру розпочав 1999 року у дублі місцевого «Металурга», де грав його рідний брат — Антон^[1]. На той час «Металург-2» виступав у другій лізі чемпіонату України.

«Шахтар»

У червні 2000 року перейшов в донецький «Шахтар». До 2004 року Олексій періодично грав за донецьку команду, взявши участь в 72 матчах, в яких забив 8 голів. Однак Гай так і не зумів остаточно закріпитися в основному складі «гірників», через що влітку 2004 року був відданий у дворічну оренду в маріупольський «Іллічівець».

У складу маріупольського клубу футболіст був твердим гравцем основного складу. За два сезони він зіграв за свій тимчасовий клуб 55 матчів та відзначився 11 забитими м'ячами. Після виступів за «Іллічівець», Гай повернувся в «Шахтар».

З 2006 року Олексій знову почав грати за «гірників», але так і не став там гравцем стартового складу. За чотири наступні сезони він взяв участь в 99 матчах «Шахтаря» у всіх турнірах, часто з'являючись на полі в матчах Кубку України та єврокубках. Незважаючи на не надто часті виходи на поле, Гай став достатньо важливим футболістом для свого клубу, про що свідчать його періодичні виклики в національну збірну України.

2009 року Гай разом з командою став володарем Кубка УЄФА, після чого отримав звання заслуженого майстра спорту України^[2] та орден «За мужність» третього ступеня. Тим не менш, Олексій став з'являтися на полі все рідше та рідше, провівши за три наступні сезони лише 39 ігор в усіх турнірах.

«Чорноморець»

Влітку 2013 року, після завершення контракту з «гірниками», на правах вільного агента Олексій Гай підписав контракт з одеським «Чорноморцем»^[3]. Вже у перших матчах Чорноморця Гай проявив себе як вмілий футболіст. Провівши лише 2 матчі у національному чемпіонаті та 2 матчі у Лізі Європи, він забив два голи. Тренер команди, Роман Григорчук, на прес-конференції після матчу із донецьким «Шахтарем», що закінчився із рахунком 1:0, відповідаючи на запитання «чому він не випустив Гая на поле» зазничив, що Олексій Гай є ключовою фігурою у Чорноморці, а також із ряду інших причин було вирішено дати гравцю відпочити^[4]. Під кінець року багато футбольних експертів відзначило, що Гай, отримавши постійну ігрову практику почав показувати набагато кращі результати. Зокрема сайт «ua.tribuna.com» включив футболіста до символічної збірної «відкриттів» першої половини сезону 2013–2014 років^[5].

Наприкінці літа 2019 року оголосив про завершення кар'єри гравця^[6].

Олексій у складі «Чорноморця» у матчі проти нідерландського ПСВ

Статистика виступів

Клуб	Ліга	Сезон	Чемпіонат			Кубок			Єврокубки[7]			Суперкубок			Всього
			Ігри	Голи	ГП	Ігри	Голи	ГП	Ігри	Голи	ГП	Ігри	Голи	ГП	Ігри	Голи	ГП
«Чорноморець» О	ПЛ	14-15	1	2	0	0	0	0	0	0	0	—	—	—	1	2	0
		13-14	25	3	0	2	0	0	13	5	1	1	0	0	41	8	1
	Всього		26	5	0	2	0	0	13	5	1	1	0	0	42	10	1
«Шахтар» Д	ПЛ	12-13	6	0	0	2	1	0	0	0	0	0	0	0	8	1	0
		11-12	9	0	1	4	0	0	0	0	0	0	0	0	13	0	1
		10-11	11	0	2	1	0	0	6	0	0	0	0	0	18	0	2
		09-10	13	1	0	2	0	0	8	3	0	—	—	—	23	4	0
		08-09	16	2	0	5	0	0	9	0	1	0	0	0	30	2	1
	ВЛ	07-08	14	2	1	4	2	0	0	0	0	1	0	0	19	4	1
		06-07	18	1	1	6	0	0	5	0	0	0	0	0	29	1	1
	Всього		87	6	5	24	3	0	28	3	1	1	0	0	140	12	6
«Іллічівець»	ВЛ	05-06	29	8	?	6	4	?	—	—	—	—	—	—	35	12	?
		04-05	26	3	?	3	1	?	1	0	0	—	—	—	30	4	?
	Всього		55	11	?	9	5	?	1	0	0	—	—	—	65	16	?
«Шахтар» Д	ВЛ	03-04	15	2	?	2	0	?	4	0	0	—	—	—	21	2	?
		02-03	29	5	?	4	0	?	2	0	0	—	—	—	35	5	?
		01-02	7	1	?	2	0	?	0	0	0	—	—	—	9	1	?
		00-01	3	0	?	0	0	0	0	0	0	—	—	—	3	0	?
	Всього		54	8	?	8	0	?	6	0	0	—	—	—	68	8	?
«Шахтар-2»	1Л	03-04	2	0	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	2	0	?
		02-03	2	0	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	2	0	?
		01-02	17	1	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	17	1	?
		00-01	18	0	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	18	0	?
	Всього		39	1	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	39	1	?
«Шахтар-3»	2Л	00-01	2	0	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	2	0	?
	Всього		2	0	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	2	0	?
«Металург-2» З	2Л	99-00	10	2	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	10	2	?
	Всього		10	2	?	—	—	—	—	—	—	—	—	—	10	2	?
Всього за кар'єру			273	33	5	43	8	?	48	8	2	2	0	?	366	48	7
2Л — друга ліга; ВЛ — вища ліга; ПД — першість дублерів; НД — національний дивізіон; ПЛ — Прем'єр-ліга; СУ — Суперкубок України.
Останнє оновлення 29 липня 2014.

Збірна

Гравець юнацьких збірних України різних вікових категорій, у складі якої був учасником чемпіонату Європи з футболу 2001 року серед юнаків віком до 18 років.

З 2002 року залучався до складу молодіжної збірної України, у складі якої провів 14 ігор, забивши два голи.

11 жовтня 2003 року дебютував у складі національної збірної України в товариському матчі проти збірної Македонії, в якому відіграв цілий матч. З 2007 року став регулярно викликатись до лав збірної, за яку грав до кінця 2011 року. Наприкінці 2013 року Олексій знову отримав виклик до національної збірної. Тодішній тренер збірної України, Михайло Фоменко, викликав Гая на останні матчі кваліфікаційного раунду до чемпіонату світу 2014 проти збірних Польщі та Сан-Марино. Однак, досвідчений футболіст так і не вийшов на поле у жодному з цих матчів^[8].

Матчі

Матчі Олексія Гая за національну збірну України
#	Дата	Місце	Стадіон	Суперник	Рахунок	Турнір				Примітки
01	11 жовтня 2003	Київ	Динамо імені В. Лобановського	Північна Македонія	0-0	Товариський матч				[9]
02	18 лютого 2004			Лівія	1-1
03	2 червня 2007	Сен-Дені	Стад де Франс	Франція	0-2	Євро 2008, кваліфікація				[10]
04	8 вересня 2007	Тбілісі	Борис Пайчадзе	Грузія	1-1					[11]
05	12 вересня 2007	Київ	НСК «Олімпійський»	Італія	1-2					[12]
06	17 жовтня 2007			Фарерські острови	5-0					[13]
07	17 листопада 2007	Каунас	Стадіон С. Даріуса та С. Гіренаса	Литва	0-2					[14]
08	21 листопада 2007	Київ	НСК «Олімпійський»	Франція	2-2			84'		[15]
09	6 лютого 2008	Нікосія	ГСП	Кіпр	1-1	Товариський матч				[16]
10	26 березня 2008	Київ	Динамо імені В. Лобановського	Сербія	2-0					[17]
11	24 травня 2007	Роттердам	Феєнорд	Нідерланди	0-3					[18]
12	1 червня 2008	Стокгольм	Росунда	Швеція	1-0					[19]
13	20 серпня 2008	Львів	Україна	Польща	1-0					[20]
14	19 листопада 2008	Дніпропетровськ	Дніпро-Арена	Норвегія	1-0					[21]
15	6 червня 2009	Загреб	Максимір	Хорватія	2-2	ЧС 2010, кваліфікація	53'			[22]
16	10 червня 2009	Київ	Динамо імені В. Лобановського	Казахстан	2-1					[23]
17	12 серпня 2009			Туреччина	0-3	Товариський матч				[24]
18	5 вересня 2009			Андорра	5-2	ЧС 2010, кваліфікація				[25]
19	9 вересня 2009	Мінськ	Динамо	Білорусь	0-0					[26]
20	10 жовтня 2009	Дніпропетровськ	Дніпро-Арена	Англія	1-0					[27]
21	14 жовтня 2009	Айшовалль	Комуналь д'Айшовалль	Андорра	6-0					[28]
22	18 листопада 2009	Донецьк	Донбас Арена	Греція	0-1					[29]
23	8 жовтня 2010	Київ	Динамо імені В. Лобановського	Канада	2-2	Товариський матч				[30]
24	11 жовтня 2010	Дербі	Прайд Парк	Бразилія	0-2					[31]
25	10 серпня 2011	Харків	Металіст	Швеція	0-1					[32]
26	2 вересня 2011			Уругвай	2-3			83'		[33]
27	6 вересня 2011	Прага	Дженералі Арена	Чехія	0-4					[34]
28	11 жовтня 2011	Таллін	А. Ле Кок Арена	Естонія	2-0					[35]
29	11 листопада 2011	Київ	НСК «Олімпійський»	Німеччина	3-3					[36]

Всього: 29 матчів; 10 перемог, 9 нічиїх, 10 поразок.

Політична та громадянська позиція

7 грудня 2014 року перед матчем 10-го туру чемпіонату України з футболу між командами «Карпати» (Львів) та «Чорноморець» (Одеса) Олексій Гай, на відміну від інших гравців цих команд, перед виходом на поле відмовився одягнути футболку з написом «Слава Українській армії» в підтримку Збройних Сил України, котрі проводять антитерористичну операцію на Донбасі. За його словами:

Я не зрозумів цю акцію. Футбол поза політикою.[37][38][39][40][41]

Це другий такий випадок після відмови гравців донецького «Шахтаря» (за який упродовж кількох сезонів грав Олексій Гай) у матчі 13-го туру чемпіонату України з футболу проти тих же львівських «Карпат» 21 листопада 2014 року у Львові^{[37][38][39][40]}, хоча свої домашні зустрічі «Шахтар» змушений проводити у Львові саме через захоплення Донецька сепаратистами^[42].

• На запитання порталу Tribuna.com, відповів, що «не може назвати Росію агресором».^[43]

Особисте життя

Одружений, разом із дружиною, Катериною, виховують двох дочок — Марію та Соню^[44].

Досягнення

Командні

«Шахтар» Донецьк:

• 01 ! Володар Кубка УЄФА (1): 2008–2009.
• 01 ! Золотий призер чемпіонату України (6): 2001–2002, 2007–2008, 2009–2010, 2010–2011, 2011–2012, 2012–2013.
• 02 ! Срібний призер чемпіонату України (2): 2002–2003, 2006–2007.
• 01 ! Володар Кубка України (7): 2000–2001, 2001–2002, 2003–2004, 2007–2008, 2010–2011, 2011–2012, 2012–2013.
• 02 ! Фіналіст Кубка України (3): 2002–2003, 2006–2007, 2008–2009.
• 01 ! Володар Суперкубка України (1): 2008.
• 02 ! Фіналіст Суперкубка України (1): 2013.

«Габала»:

• 3 ! Бронзовий призер чемпіонату Азербайджану (2): 2014–2015, 2015–2016

Індивідуальні

• Звання Заслужений майстер спорту України: 2009.
• Кавалер ордену «За мужність» 3-го ступеня: 2009^[45].

Примітки

1. Василий Бубка, Петр Ротань и еще 9 родственников украинских спортсменов, которые остались в тени. ua.tribuna.com (рос.). 22-12-2013. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
2. Луческу и футболистам присвоили звания «заслуженных». Офіційний сайт ФК «Шахтар» Донецьк (рос.). Архів оригіналу за 30-11-2012. Процитовано 16-06-2013.
3. Алексей Гай подписал контракт с «Черноморцем». Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса (рос.). 15-06-2013. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 16 червня 2013.
4. «Шахтер» — «Черноморец»: пресс-конференция. Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса (рос.). 28-07-2013. Архів оригіналу за 30-07-2013. Процитовано 28-07-2013.
5. Сборная сборных украинского футбольного сезона. ua.tribuna.com (рос.). 31-12-2013. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
6. Гай оголосив про завершення кар'єри. football24.ua. Футбол 24. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2021.
7. Кубок УЄФА, Ліга чемпіонів УЄФА, Суперкубок УЄФА, Ліга Європи УЄФА
8. Вибір Михайла Фоменка. Офіційний сайт ФФУ. 01-10-2013. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
9. Ukraine — Macedonia. transfermarkt.de (англ.). 11-10-2003. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
10. France — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 02-06-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
11. Georgia — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 08-09-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
12. Ukraine — Italy. transfermarkt.de (англ.). 12-09-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
13. Ukraine — Faroe Islands. transfermarkt.de (англ.). 17-10-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
14. Lithuania — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 17-11-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
15. Ukraine — France. transfermarkt.de (англ.). 21-11-2007. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
16. Cyprus — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 06-02-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
17. Ukraine — Serbia. transfermarkt.de (англ.). 26-03-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
18. Netherlands — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 24-05-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
19. Sweden — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 01-06-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
20. Ukraine — Poland. transfermarkt.de (англ.). 20-08-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
21. Ukraine — Norway. transfermarkt.de (англ.). 19-11-2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
22. Croatia — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 06-06-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
23. Ukraine — Kazakhstan. transfermarkt.de (англ.). 10-06-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
24. Ukraine — Turkey. transfermarkt.de (англ.). 12-08-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
25. Ukraine — Andorra. transfermarkt.de (англ.). 05-09-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
26. Belarus — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 09-09-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
27. Ukraine — England. transfermarkt.de (англ.). 10-10-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
28. Andorra — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 14-10-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
29. Ukraine — Greece. transfermarkt.de (англ.). 18-11-2009. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
30. Ukraine — Canada. transfermarkt.de (англ.). 08-10-2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
31. Brazil — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 11-10-2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
32. Ukraine — Sweden. transfermarkt.de (англ.). 10-08-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
33. Ukraine — Uruguay. transfermarkt.de (англ.). 02-09-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
34. Czech Republic — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 06-09-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
35. Estonia — Ukraine. transfermarkt.de (англ.). 11-10-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
36. Ukraine — Germany. transfermarkt.de (англ.). 11-11-2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
37. [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] Гравець «Чорноморця» Гай відмовився одягнути футболку «Слава Українській армії», ЗІК
38. «Карпати» та «Чорноморець» вийшли на матч у патріотичних футболках — фото, Галичина спортивна. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
39. ФОТОФАКТ. К* апітан «Чорноморця» Гай відмовився одягнути футболку «Слава українській армії», Сегодня.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 8 грудня 2014.
40. Гай відмовився одягнути футболку "Слава Українській армії", livetv. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
41. [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] Гай відмовився одягнути футболку «Слава Українській армії», Українська правда
42. [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.][Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] Гравці Шахтаря відмовилися надягати футболки з написом «Слава Українській армії», champion.com.ua, Українська правда
43. Екс-футболіст збірної України заявив, що не вважає Росію країною-агресором. zaxid.net. 29.10.2018. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
44. Алексей Гай: «Стал «моряком» без всяких посвящений». Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса (рос.). 25-01-2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
45. Указ президента України № 349/2009. Про відзначення державними нагородами України гравців і працівників акціонерного товариства «Футбольний клуб «Шахтар» Донецьк». Офіційне представництво Президента України. 25-05-2009.

Посилання

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Гай Олексій Анатолійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Гай Олексій Анатолійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Гай Олексій Анатолійович [Архівовано 10 березня 2009 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ФК «Шахтар» Донецьк
• Гай Олексій Анатолійович [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ФК «Чорноморець» Одеса (рос.)