Loading AI tools
строфа і поетична форма, яка походить із середньої і південної Азії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Газе́ль (англ. ghazal; від араб. — ліричний вірш) — ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га тощо.
Викінчені за думкою строфи не пов'язані між собою фабулою, їх об'єднує спільний мотив. У кінцевому бейті автор неодмінно називає своє ім'я (літературний псевдонім). Основний зміст газелі — любов, туга закоханого, незрідка філософські медитації, перейняті вченням суфізму та анакреонтичними настроями, втіленими в алегоріях. Ця форма як відгалуження касиди виникла у 7 ст. в арабській та іранській поезії, невдовзі поширилася в тюркомовних літературах (Сааді, Гафіз, Джамі, Алішер Навої, Рудакі та ін.), вплинувши на індійську (наприклад, Хасрат Мохані) та уйгурську.
Першим до газелі в Європі звернувся Йоганн Вольфґанґ фон Ґете, котрий написав свій «Західно-східний диван».
Газелі зустрічаються і в доробку українських поетів — Івана Франка, Валер'яна Поліщука, Дмитра Павличка. У творчості Аркадія Казки ця віршована форма зазнала певної зміни (зокрема, не вживається сфрагіда), а після монорими застосовано рефрен:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.