ГУЛАГ

ГУЛАГ, ҐУЛАҐ^[3], ГУТАБ, рідше ГУЛаг^[4] (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934—1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів.

Мапа розташування концтаборів ГУЛАГу

Статистика ув'язнених системи ГУЛАГ з 1934—1953:^[1][2]

   Загалом в'язнів

   Звільнених

   Знищених

   Втеч

Для політичних супротивників більшовицького режиму були створені особливі місця ув'язнення («політізолятори»), а також — на початку 1920-х років — Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у віданні органів державної безпеки ВНК — ОДПУ.

Історія створення та функціонування

Створене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальником було призначено М.Бермана^[5], який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв'язку з утворенням НКВС СРСР.

Пізніше, 27 жовтня 1934 р., за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до ГУЛАГу було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув'язнення, ізолятори, виправно-трудові колонії, бюро примусових робіт тощо).

На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як ^[6]:

• Ізоляція радянським режимом «ненадійних елементів»;
• Використання в'язнів як дешевої робочої сили;
• Відкриття нових табірних комплексів;
• Ліквідація певних категорій в'язнів;

У роки великого терору контингент ГУЛАГу, попри широке застосування в країні смертної кари — розстрілу засуджених, а також збільшення смертності серед ув'язнених, стрімко збільшився. Якщо на 1 липня 1937 в таборах перебувало 788 тис. ч., то у квітні 1938 — вже понад 2 мільйони людей. Щоб якось «впоратися» з напливом ув'язнених, були організовані п'ять нових ВТТ (виправно-трудовий табір, серед них знаменитий Норильський), а потім ще тринадцять спеціальних лісозаготівельних таборів (Каргопольський, Тайшетський, Вятський, Північно-Уральський, Унженський, Усольський та ін.)

Торгівельний знак ГУЛАГ

Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в'язнів, звершили чимало будівництв загальносоюзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін.

Від 1940-х років ГУЛАГом фактично монополізовано^{[джерело?]} проведення наукових досліджень для військових потреб шляхом створення так званих «шарашок» — закритих науково-дослідних установ де працювали ув'язнені.

Табірні комплекси ГУЛАГу, які підпорядковувалися лише Москві^[7], були розкидані по всьому СРСР. На середину 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень.

18 млн людей^{[8][джерело?]} пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйона осіб пройшли «очищення» у ГУЛАГу^{[8][джерело?]}. З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.^[9]

Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік — від 1.2 до 1.7 мільйона.^[10]

Станом на початок 1950-х років українці складали п'яту частину в'язнів ГУЛАГу. В таборах їх налічувалося 362,6 тис., в колоніях — майже 143,6 тис. осіб.^[11]

Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління ГУЛАГ були передані відповідним міністерствам. Від 28 березня 1953 р. ГУЛАГ передано у відання Міністерства юстиції СРСР, а з 28 січня 1954 р. — МВС СРСР. 25 жовтня 1956 створено Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР (рос. ГУИТК), а 27 березня 1959 р. — Головне управління місць ув'язнення МВС СРСР (рос. ГУМЗ), яке було розформоване 1 травня 1960.

Начальники ГУЛАГу ОДПУ — НКВС — МВС (1930—1960)

• Ейхманс Федір Іванович квітень — червень 1930
• Коган Лазар Йосипович 17.06.1930 до 9 червня 1932
• Берман Матвій Давидович 09.06.1932 до 16 серпня 1937
• Плінер Ізраїль Ізраїльович 21.08.1937 до 16 листопада 1938
• Філаретов Гліб Васильович 16.11.1938 до 18 лютого 1939
• Чернишов Василь Васильович 18.02.1939 до 26 лютого 1941
• Насєдкін Віктор Григорович 26.02.1941 до 2 вересня 1947
• Добринін Георгій Прокопович 02.09.1947 до 31 січня 1951
• Долгих Іван Ілліч 31.01.1951 до 5 жовтня 1954
• Єгоров Сергій Єгорович 5.10.1954 до 4 квітня 1956
• Бакін Павло Миколайович 04.04.1954 до 6 травня 1958
• Холодков Михайло Миколайович 06.05.1958 до 13 червня 1960

Умови утримання і репресії проти ув'язнених

За офіційними даними урядової комісії СРСР за 1954 р.^{[джерело?]} умови життя і праці в таборах ГУЛАГу були нестерпними. Окрім тяжких побутових і санітарних умов людям було складно психологічно. Виснажлива праця, відсутність зв'язку з близькими пригнічували в'язнів.

Зі спогадів ув'язненої: «Був дуже суворий режим, украй важка праця та нестерпні умови проживання. Нас розмістили на тому місці, де будували Норильськ, жили в наметах. Вночі від холоду волосся примерзало до брезенту. Одягалися в недоноски з фронту. На ньому отвори від куль, осколків, засохла кров. Загризали воші. Не вистачало води. Її добували зі снігу. Їсти давали двічі на день. З житнього борошна варили рідку баланду, до якої додавали гнилу кільку. Хліба отримували мізерну кількість (50 гр.), з домішками. Робота в кар'єрах каторжна, по 12 годин на день. Жінки працювали так же як і чоловіки. Листи дозволяли писати двічі на рік.»Такі спогади політув'язненої Оксани Юрчук наводить історикиня Леся Бондарчук у статті "Жіноче обличчя Норильського повстання" в Історичній правді від 25 травня 2018.^{[12][джерело?]}

Вплив ув'язнення ГУЛАГу на суспільство та збереження пам'яті

В системі ГУЛАГУ загинула, як показано вище, велика кількість людей різних професій і суспільного стану: воїнів, духовенства, митців, інженерів, науковців, освітян, лікарів, членів сімей. Пам'ять, по суті, збиралася по крупинках. Окрім родинної пам'яті велику роль відіграла діяльність правозахисних рухів, зокрема А. Сахарова, П. Григоренка, УГС, руху "Меморіал". Пізніше, вже в часи відновлення незалежності України, дослідники стали працювати в архівах, насамперед спецслужб, які успадковані від репресивної системи СРСР.

* * *

Як нині бачу низькі бараки,

В два яруси нари і тьму блощиць,

Бачу, як душиться с сопусі мряки

Людина нещасна, повержена ниць. (Зіновій Красівський)

* * *

Бушлат до бушлата... під номером кожен... –

Сповиті у білу сипку карусель!

Ми зараз підвладні одній лиш сторожі,

Що здатна на все...

Гнемося ще нижче... в нікуди зіниці...

В студеності ночі – ми тіні дрижкі,

Чатують скрізь вишок бездзвонні дзвіниці,

Прожекторних струмів схрестились стежки. (Микола Сарма-Соколовський)

Звільнення з таборів

Масове дострокове звільнення з таборів ГУЛАГу було здійснене після смерті Й. Сталіна. Звільнені були як ув'язнені за політичними, так і за кримінальними статтями.
Для приховування злочинів влади та охорони концтаборів зі звільнених брали підписку про нерозголошення інформації про все, що було пов'язане з їхнім перебуванням у таборах, включаючи умови утримання і факти знищення інших в'язнів. Підписка діяла довічно^{[джерело?]}.

Див. також

• Архіпелаг ГУЛАГ – книга російського письменника Олександра Солженіцина про примусову працю у Радянському союзі та мережу концентраційних таборів.
• Репресії в СРСР
• Соловецький табір особливого призначення
• Табори ГУЛАГу
• Операція ГУЛАГ
• Бамлаг
• Остання адреса (меморіальний проєкт)

Примітки

1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 грудня 2008. Процитовано 17 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 17 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
3. Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
4. Зокрема, так писали це слово у журналі «Сучасність».
5. Кокурін: ГУЛАГ [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
6. ШАПОВАЛ, Юрій Іванович (2004). ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: ГУЛАГ.
7. Приказ НКВД СССР № 00122 «О передаче исправительно-трудовых учреждений НКЮ союзных республик в НКВД СССР» 29.10.1934. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 10 лютого 2020.
8. Жахи радянських таборів: у cтолиці готують книгу про історію нескорених українців. 14 жовтня 2022.
9. «Дзеркало тижня», № 13 (592) 8 — 14 квітня 2006. Енн Епплбом: «Головне місце в моїй книзі про ГУЛАГ посідають не емоції та політика, а те, що пережили жертви». Автор: Сергій Махун. Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
10. Стаття «Gulag» - енциклопедія Britannica (англ.)
11. Баран В. К. Історія України 1945—1953 рр.
12. Жіноче обличчя Норильського повстання. Історична правда. Процитовано 23 липня 2024.

Посилання

• ГУЛАГ [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Кравчук П. ГУЛАГ далекий и близкий. Рассказ сотрудника пенитенциарной системы (архів).
• ГУЛАГ — з фотокамерою по таборах
• ГУЛАГ — фотоальбом [Архівовано 20 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Микулин А. «Концентраційні табори в Совєтському Союзі»
• «Колишній тюремний наглядач змалював будні ГУЛАГу»  «Gazeta.ua.», 14 Червня 2013 [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• ГЛАВА II. ОРГАНИЗАЦИЯ ГУЛАГАl [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

• Лубянка: ВЧК—ОГПУ—НКВД—МГБ—МВД—КГБ, 1917—1960: Справочник. М., 1997;
• Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. В кн.: Солженицын А. И. Собрание сочинений, т. 5—7. Вермонт—Париж, 1980;
• Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу, ч. 1—2. М., 1991;
• Stettner R."Archipelag GULag": Stalins Zwangslager-Terrorinstrument und Wirtschaftsgigant. Eintstehung, Organisation und Funktion des sowjetischen Lagersystems 1928—1956. Paderborn—München—Wien—Zürich, 1996;
• Шаповал Ю. І. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи.
• Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. М., 2003.
• История сталинского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов. Собрание документов в 7 томах. Том 1. Массовые репрессии в СССР //Отв. ред. Н. Верт, С. В. Мироненко; отв. составитель И. А. Зюзина.— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004.— 728 с.^{[недоступне посилання]}
• История сталинского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов. Собрание документов в 7 томах. Том 2. Карательная система: структура и кадры//Отв. ред. и сост. Н. В. Петров. Отв. сост. Н. И. Владимирцев. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004.— 696 с.^{[недоступне посилання]}
• Шуткова Елена Юрьевна. Советские политические репрессии в отношении несовершеннолетних (1917—1953 ГГ.)./Диссертация… канд. ист. наук.— Ижевск: Удмуртский государственный уныверситет, 2003.— 289 с. (На правах рукописи)
• New directions in Gulag studies: a roundtable discussion [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] Canadian Slavonic Papers/ Revue Canadienne des Slavistes 59, no 3-4 (2017)
• Lynne Viola, "New sources on Soviet perpetrators of mass repression: a research note," Canadian Slavonic Papers 60, no 3-4 (2018)
• Jeffrey S. Hardy, "Of pelicans and prisoners: avian–human interactions in the Soviet Gulag" [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] Canadian Slavonic Papers 60, no 3-4 (2018)