ГЕС Гуатапе

ГЕС Гуатапе — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Лас-Плаяс, становить одну зі станцій верхнього ступеню — поряд з ГЕС Jaguas — у дериваційному каскаді, який використовує ресурси річок Наре та Гуатапе, лівих приток Самана-Норте, котра в свою чергу є лівою притокою Магдалени (впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеню використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його нижче по течії, а тому має і значно менший напір.

ГЕС Гуатапе
6°16′27″ пн. ш. 75°06′10″ зх. д.
Країна	Колумбія
Стан	діюча
Річка	Наре
Каскад	гідровузол Наре-Гуатапе
Початок будівництва	1967
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1971—1972 (перша черга) , 1979—1980 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність	560  МВт
Середнє річне виробництво	230  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	810  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	8
Кількість та марка гідрогенераторів	8
Потужність гідроагрегатів	8х70  МВт
Основні споруди
Тип греблі	земляна
Висота греблі	60  м
Довжина греблі	360  м
ЛЕП	230 + 110
Власник	Empresas Públicas de Medellín (EPM)
ГЕС Гуатапе
Мапа

У межах проекту річку Наре перекрили земляною греблею Санта-Ріта висотою 60 метрів та довжиною 360 метрів. Крім того, звели дві допоміжні земляні споруди — висотою 32 метри при довжині 200 метрів та висотою 47 метрів при довжині 240 метрів. Разом вони утримують найбільше в Колумбії водосховище Peñol-Guatapé з площею поверхні 62,4 км² та об'ємом 1236 млн м³ (з них корисний об'єм 1169 млн м³).

У сховищі облаштовано два водозабори, з яких через шахти ресурс потрапляє до дериваційних тунелів довжиною по 4,9 км. Останній прямують у сточище Гуатапе та на завершальному етапі переходять у напірні водоводи до підземного машинного залу, розташованого на глибині 650 метрів. Доступ до нього персоналу здійснюється через тунель довжиною 2 км.

Основне обладнання станції становлять вісім турбін типу Пелтон потужністю по 70 МВт, які при напорі у 810 метрів забезпечують виробництво 2730 млн кВт-год електроенергії на рік. Введення гідроагрегатів у експлуатацію відбулось двома чергами у 1971—1972 та 1979—1980 роках (при цьому гребля Санта-Рита також споруджувалась двома етапами — в 1970-му її довели до висоти у 30 метрів, після чого в 1973—1976-му наростили до зазначеного вище показника).

Відпрацьований ресурс транспортується в Гуатапе по відвідних тунелях завдовжки 4,6 км.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 230 кВ та 110 кВ.^[1][2][3]

Примітки

1. 1.3 CENTRAL HIDROELECTRICA "LA TASAJERA" (RIOGRANDE 11) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2018.
2. Central Hidroeléctrica de Guatapé. www.mt.com.co. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
3. Untitled. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 грудня 2018.^{[недоступне посилання з вересня 2019]}