В'юрок сніговий

В'юрок сніговий^[2] або горобець сніговий (Montifringilla nivalis) — невеликий горобцеподібний птах. Незважаючи на свою назву, це швидше горобець, аніж справжній в'юрок.

? Сніговий в'юрок білокрилий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Горобцеві (Passeridae) Рід: Сніговий горобець (Montifringilla) Вид: В'юрок сніговий
Біноміальна назва
Montifringilla nivalis (Linnaeus, 1766)
Мапа поширення M. nivalis     Оселище      Не розмножується
Синоніми
* Fringilla nivalis Лінней, 1766
Посилання
Вікісховище: Montifringilla nivalis Віківиди: Montifringilla nivalis EOL: 45513737 ITIS: 561220 МСОП: 103819582 NCBI: 356903 Fossilworks: 373336

Таксономія

У 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон помістив опис снігового в'юрка білокрилого у свою працю Ornithologie, при цьому не вказавши де саме були зібрані дані. Він найменував пташку: «Le pinçon de neige ou la niverolle» (французькою мовою) та Fringilla nivalis (латинською).^[3] Хоча Бріссон і створив латинські назви виду, проте вони не відповідають біноміальній системі та не визнані Міжнародною комісією з зоологічної номенклатури.^[4] Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней оновлював свою працю «Система природи» для дванадцятого видання, він додав у книгу 240 видів, які раніше були описані Бріссоном. Одним із них був сніговий в'юрок білокрилий. Лінней добавив короткий опис, використавши біноміальну назву Fringilla nivalis, і процитував роботу Бріссона. Місцем перебування виду була вказана «Америка».^[5] Згодом місце замешкання птаха замінили на Швейцарію.^[6] Назва виду nivalis походить з латині та перекладається як «сніговий» або «білосніжний».^[7] Зараз цей вид поміщений до роду Montifringilla, який був вперше введений німецьким орнітологом Крістіаном Людвігом Бремом у 1828 році.^[8]

На даний момент розрізняють сім підвидів:^[9]

• М. н. nivalis (Лінней, 1766) замешкує південь Європи
• М. н. leucura (Бонапарт, 1855) — південь та схід Туреччини
• М. н. alpicola (Паллас, 1811) — Кавказ та північні ареали Ірану, які тягнуться до Афганістану
• М. н. gaddi (Зарудний та Лаудон, 1904) — південно-західний Іран
• М. н. tianshanica (Кеве-Клейнер, 1943) — східний Казахстан і північ Таджикистану
• М. н. groumgrzimaili (Зарудний та Лаудон, 1904) — з північного заходу Китаю до центральної Монголії
• М. н. kwenlunensis (Біанкі, 1908) — західно-центральна частина Китаю та північний Тибет

Зовнішність

Сніговий в'юрок ― це великий присадкуватий птах, який має довжину 16,5–19 сантиметрів. Зверху має коричневе забарвлення, а знизу ― біле. Голова у пташки сірого коліру. Має довгу вузьку вставку білого коліру на крилах. Влітку дзьоб чорного коліру. Взимку втрачає плямистий колір на горлі, а дзьоб стає жовтого коліру. Статі схожі між собою.

Зазнимкований у грудні сніговий в'юрок білокрилий демонструє свою зимову палітру кольорів (Тарн, Франція)

Пташка має досить дзвінкий спів з багатьма трелями та різноманітними плавними або скрипучими звуками.

Пташка у Північних Альпах (Франція)

Поширення та природне середовище

Сніговий в'юрок білокрилий мешкає в горах, як правило, на висоті понад 1500 метрів. Поширений на півдні Європи (Піренеї, Альпи, Корсика, Балкани), центральній Азії та на заході Китаю. Гніздиться в природних розколинах або в норах гризунів, відкладаючи по 3–4 яйця за один раз.

Харчування та поведінка

Яйця з колекції Тулузького музею

Харчується переважно насінням та деякими комахами. Птах є витривалий і досить рідко спускається нижче 1000 метрів висоти, навіть у важку зимову погоду.

Примітки

1. BirdLife International (2012), Montifringilla nivalis, архів оригіналу за 26 червня 2018, процитовано 15 березня 2021(англ.)
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. Volume 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 162—163, Plate 15 fig 1. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 червня 2020. The two stars (**) at the start of the section indicates that Brisson based his description on the examination of a specimen.(фр.)
4. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 24 червня 2020.(англ.)
5. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 321. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 24 червня 2020.(лат.)
6. Mayr, Ernst; Greenway, James C. Jr, ред. (1962). Check-list of birds of the world. Т. Volume 15. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 27. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 червня 2020.(англ.)
7. Jobling, J.A. (2018). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Key to Scientific Names in Ornithology. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.(англ.)
8. Brehm, Christian Ludwig (1828). Montifringilla. Isis von Oken (German) . 21. Col. 1277. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 24 червня 2020.(нім.)
9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2018). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 23 червня 2020.(англ.)

Посилання

• Знимки на порталі Oiseaux [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]