Віюдита ряба

Віюди́та ряба^[2] (Fluvicola pica) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)^[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Ряба віюдита

? Віюдита ряба
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Тиранові (Tyrannidae) Рід: Віюдита (Fluvicola) Вид: Віюдита ряба
Біноміальна назва
Fluvicola pica (Boddaert, 1783)
Ареал виду
Синоніми
Muscicapa pica
Посилання
Вікісховище: Fluvicola pica Віківиди: Fluvicola pica ITIS: 560098 МСОП: 22700274 NCBI: 196030

Таксономія

Ряба віюдита була описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)^[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Muscicapa pica^[6]. Пізніше вид був переведений до роду Віюдита (Fluvicola)^[7].

Опис

Довжина птаха становить 13,5 см, вага 13 г. Забарвлення переважно біле, крила чорні, стернові пера чорні з білими кінчиками. Від потилиці до спини іде чорна смуга. У самиць ті частини тіла, які у самців є чорними, можуть мати коричнюватий відтінок, а у молодих птахів вони повністю коричневі.

Поширення і екологія

Рябі віюдити мешкають в центральній і східні Панамі, в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, на півночі Бразилії (північний захід Амазонасу, північ Рорайми і Амапи), а також локально на сході Еквадору і Перу та на Тринідаді і Тобаго. Бродячі птахи спостерігалися на Підвітряних островах. Рябі віюдити живуть в заростях на берегах річок, озер і струмків, на болотах, на пасовищах і в садах, поблизу води. Зустрічаються поодинці або парами, живляться комахами. Гніздяться в чагарниках над водою. Гніздо кулеподібне з бічним входом, сплетене з трави, встелене пір'ям. В кладці 2-3 білувато-кремових яйця, поцяткованих коричневими плямками. Насиджують і самиці, і самці.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Fluvicola pica.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 29 березня 2022.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le gillit ou gobe-mouche pie de Cayenne. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 342—343. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
5. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Gobe-mouche pie, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 675 Fig. 1. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
6. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht. с. 42, Number 675 Fig. 1. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
7. Swainson, William John (1827). On several groups and forms in ornithology, not hitherto defined. Zoological Journal. 3: 158–175 [172]. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.

Джерела

• ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
• Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.