Вільгельм Шнеккенбургер

Вільгельм «Віллі» Шнеккенбургер (нім. Wilhelm „Willi“ Schneckenburger; 30 березня 1891, Тюбінген — 14 жовтня 1944, Белград) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту (1 травня 1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Вільгельм Шнеккенбургер
нім. Wilhelm Schneckenburger
Народився	30 березня 1891(1891-03-30) Тюбінген, Німеччина
Помер	14 жовтня 1944(1944-10-14) (53 роки) Белград, Сербія
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Михая Хороброго 3-го класу

Біографія

Син обермузикмайстера. 30 серпня 1909 року поступив на службу в піхоту. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері, пройшов підготовку офіцера Генштабу. З 1 жовтня 1934 року — начальник оперативного відділу штабу 9-ї піхотної дивізії. 1 жовтня 1935 року відряджений у Військову академію. З 1 жовтня 1936 року — начальник 11-го відділу Генштабу сухопутних військ. З 1 вересня 1939 року — начальник штабу 3-го військового округу. З 5 жовтня 1940 по 24 грудня 1942 року — командир 125-ї піхотної дивізії. Учасник німецько-радянської війни, включаючи бої під Вінницею, Уманню, Києвом, Полтавою, Харковом, з грудня 1941 року — в районі Міуса, потім — під Ростовом і Новоросійськом. З 5 травня по 1 серпня 1943 року — командувач 17-го армійського корпусу, який діяв на Міусі. З 1 червня 1944 року — начальник німецької військової місії в Болгарії (німецький генерал при Верховному командуванні болгарської королівської армії). З серпня 1944 року — командувач корпусу «Белград» (бойова група «Шнеккенбургер») в Сербії. 13 жовтня 1944 року важко поранений у бою з партизанами і наступного дня помер від ран.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Золота медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) (12 травня 1915)
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (20 лютого 1917)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (1 серпня 1941)
• Німецький хрест в золоті (5 травня 1942)
• Відзначений у Вермахтберіхт (27 липня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 7 травня 1943)

Література

• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena, 2. Auflage 2007, ISBN 978-3-938845-17-2

Посилання

• Біографія. [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки