Віллі Лангкайт

Вільгельм «Віллі» Фрідріх Бруно Лангкайт (нім. Wilhelm „Willy“ Friedrich Bruno Langkeit; 2 червня 1907, Шухтен — 27 жовтня 1969, Бад-Брамштедт) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту, бригадний генерал Федеральної прикордонної охорони. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Віллі Лангкайт
нім. Willy Langkeit
Бригадний генерал Лангкайт (1967).
Народився	2 червня 1907(1907-06-02) Східна Пруссія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер	27 жовтня 1969(1969-10-27) (62 роки) Бад-Брамштедт, Зегеберг, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Золотий німецький хрест Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Михая Хороброго 3-го класу Орден Святого Йоанна (Бранденбург) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Командор ордена За заслуги перед ФРН Нагрудний знак «За танкову атаку»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Оберст Лангкайт (другий ліворуч) біля танка «Пантера» (травень 1944).

1 жовтня 1924 року вступив в рейхсвер. З 1 жовтня 1935 року — командир роти 1-го протитанкового дивізіону, з 1 листопада 1938 року — командир 8-ї роти 36-го танкового полку 14-ї танкової дивізії. Учасник Польської і Французької кампаній, а також Німецько-радянської війни. З 1 листопада 1941 року — командир 2-го батальйону свого полку, з 1 грудня 1942 року — всього полку. З 1 березня 1944 року — командир танкового полку «Велика Німеччина», з 15 жовтня 1944 року — запасної бригади «Велика Німеччина», з 31 січня 1945 року — танково-гренадерської дивізії «Курмарк». 5 травня 1945 року взятий в полон американськими військами, а потім переданий британцям. 8 липня 1947 року звільнений.

1 червня 1951 року вступив у Федеральну прикордонну охорону (БГС). З 1954 року — командир групи прикордонної охорони «Північ», з 1 квітня 1958 року — командування прикордонної охорони «Побережжя». 30 червня 1967 року вийшов у відставку.

Звання

• Унтерофіцер (1 червня 1930)
• Фельдфебель (1 квітня 1933)
• Лейтенант (січень 1934)
• Оберлейтенант (кінець 1934)
• Гауптман (1 січня 1938)
• Майор (1 січня 1942)
• Оберстлейтенант (1 грудня 1942)
• Оберст (1 грудня 1943)
• Генерал-майор (20 квітня 1945)
• Майор БГС (1 червня 1951)
• Оберстлейтенант БГС (1 липня 1953)
• Бригадний генерал БГС (січень 1965)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (10 листопада 1939)
  • 1-го класу (30 серпня 1940)
• Німецький хрест в золоті (1 липня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (9 грудня 1942)
  • дубове листя (№ 348; 7 грудня 1943)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 30 травня 1944)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» 4-го ступеня «75» (30 квітня 1945)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (18 травня 1967)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Federl, C., Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939—1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
• Grams, R., Die 14. Panzer-Division — 1940—1945, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2004
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1998.