Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ві́йчасті, або Інфузорії (Ciliophora), — тип найбільш високоорганізованих найпростіших; включає рухливі й прикріплені форми, одиночні та колоніальні.
| Війчасті | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Зображення інфузорій з книги Е. Геккеля «Форми життя», 1904 | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Підтипи[1] | ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
| ||||||||||||
Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм. Тіло вкрите тоненькою щільною оболонкою — кортексом. Більшість видів інфузорій протягом усього життя чи його окремих стадій мають війки. В окремих видів війки, з'єднуючись у пучки, утворюють своєрідні органи руху — циррі. Сукупність всіх війок та їх похідних називається ціліатурою. У зовнішньому шарі цитоплазми інфузорій розташовані скоротливі волоконця — міонеми. В ектоплазмі зазвичай добре розвинені органели нападу й захисту — трихоцисти, мукоцисти, токсіцисти[2].
Довжина тіла інфузорії-туфельки становить у середньому 300 мк. Велетні серед інфузорій прісних вод (довжина 1—2 мм) — синьо-блакитні трубачі і змієподібні спіростомуми[3].
Живляться інфузорії дрібними органічними рештками, водоростями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Живлення здійснюється через рот — цитостом. Їжа з рота, розташованого на дні особливої заглибини — перистоми, потряпляє в глотку, а з неї — в травну вакуолю. Неперетравлені рештки їжі виштовхуються через спеціальний отвір — порошицю. Сисні інфузорії всмоктують їжу за допомогою щупалець — мізоцитозом, а деякі паразитичні види (безроті Astomata) мають скорочений рот і живлення здійснюють через поверхню тіла шляхом піноцитозу[2].
Більшість інфузорій мають скоротливі вакуолі, за допомогою яких здійснюються осморегуляторна та видільна функції.
Інфузорії мають 2 ядра: більше ядро — макронуклеус, що відіграє роль в регуляції обміну речовин та русі, і менше — мікронуклеус, пов'язане зі статевим процесом.
Розмножуються інфузорії переважно безстатевим шляхом — поперечним поділом клітини або пункуванням; періодично в життєвому циклі інфузорій відбувається статевий процес — кон'югація, а також автогамія.
Переважна більшість інфузорій живе в прісній і морській воді у складі бентосу і планктону, деякі види — у ґрунтах і у мохах.
Багато інфузорій — коменсали і паразити інших тварин: кільчастих хробаків, молюсків, риб, земноводних, ссавців. Деякі паразитарні види (балантидій, іхтіофтиріус, хілодонела, триходина) спричинюють небезпечні хвороби людини, сільськогосподарських тварин і риб[2].
За несприятливих умов інфузорії перетворюються в цисти; в такому стані вони можуть переноситися вітром в інші водойми[2].
Описано кілька тисяч видів інфузорій[4][5][6], причому неописаних видів може бути в 5-10 разів більше[4].
У 1970-х роках інфузорій поділяли на 2 класи чи підкласи: війчасті інфузорії (Ciliata) та сисні (Suctoria)[2]. Подальші цитологічні та філогенетичні дослідження призвели до значного збільшення числа класів (у системі Gao et al. 2016 року їх виділяли вже 14[7]). Широкого визнання набув поділ інфузорій на підтипи Intramacronucleata та Postciliodesmatophora[1][7]. В інфузорій підтипу Intramacronucleata поділ макронуклеуса здійснюється мікротрубочками, які збираються всередині самого макронуклеуса, а в підтипі Postciliodesmatophora мікротрубочки утворюються зовні макронуклеуса.
Клас Mesodiniea, можливо, має бути виділеним у третій підтип[7].
Система інфузорій за Gao et al., 2016[7]:
Філогенічна кладограма класів війчатих[8][9].
| Ciliophora |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
