Вестготське королівство

Вестго́тське королі́вство або Королі́вство вестго́тів (лат. Regnum Visigothorum, гот. Gutþiuda Þiudinassus) — одне з так званих варварських королівств, що постало на уламках Західної Римської імперії та існувало в V — VIII сторіччях у Південній Галлії та на Піренейському півострові.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Готське королівство.

Вестготське королівство лат. Regnum Visigothorum гот. Gutþiuda Þiudinassus
↓ 418 – c. 720 ↓
королівства вестготів: історичні кордони на карті Найбільша експансія, c. 500 (помаранчева; втрачені землі після 507 — світлопомаранчеві).
Столиця	Тулуза (418-526) Нарбона (526-531)[1] Барселона (531-542)[2] Толедо (542-725)[3]
Мови	народна латина готська
Релігії	язичництво християнство (аріанство, католицизм)
Форма правління	монархія
король
- 418–419	Валлія
- 419–451	Теодоріх I
- 466–484	Ейріх
- 484-507	Аларіх II
- 511–526	Теодоріх ІІ
- 714–721	Ардо
Історія
- взяття Рима	410
- Засновано	418
- Каталаунська битва	451
- Вуєська битва	507
- анексія свевів	585
- Гвадалетська битва	711
- ісламська навала	c. 720
- Ковадонзька битва	718 або 722
Площа
- 620-710	600 000 км2
Попередник Наступник Західна Римська імперія Свевське королівство Оюм Омеядський халіфат Астурійське королівство Франкське королівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вестготське королівство

Королівство було створене 418 року ватажком федератів Римської імперії вестготів Валлією після згоди імператора Гонорія виділити його одноплемінникам для розселення землі в Аквітанії (навколо Тулузи — звідси назва «Тулузьке королівство», що використовується для найменування держави у 418—507 роках).

Після поразки Аларіха II в 507 році в битві при Вуе і захоплення франками більшості територій Вестготського королівства в Галлії столицю перенесли спочатку на південь Галлії в Нарбонн, потім за Піренейський хребет в Барселону і, врешті-решт, в центр Піренейського півострова у Толедо — звідси назва «Толедське королівство», що використовується для найменування держави у 580—712 роках.

У 711—721 роках, внаслідок арабського завоювання Піренейського півострова, Вестготське королівство було ліквідоване, а більша частина його території увійшла до складу Арабського Халіфату зі столицею у Дамаску.

Назва

• Вестготське королівство (лат. Regnum Visigothorum)
• Візиготське королівство (лат. Regnum Visigothorum)
• Королівство готів, або Готське королівство (лат. Regnum Gothorum, гот. 𐌲𐌿𐍄𐌸𐌹𐌿𐌳𐌰 𐌸𐌹𐌿𐌳𐌹𐌽𐌰𐍃𐍃𐌿𐍃, Gutþiuda Þiudinassus)
• Тулузьке королівство
• Толедське королівство

Історія

З 407 по 409 рік нашої ери союз германомовних вандалів та свевів та іраномовних аланів перетнув замерзлий Рейн і здійснив перехід через сучасну Францію до Римської Іспанії (сучасний Піренейський півострів)^[4]. Своєю чергою вестготи на чолі з Аларихом у 410 році розграбували Рим і полонили Галлу Плацидію, сестру західноримського імператора Гонорія.

Після смерті Алариха новим королем готів став Атаульф, який наступні кілька років провів у кампаніях у Галлії та на Піренейському півострові, вміло дипломатично маневруючи між конкуруючими між собою римськими та варварськими полководцями й захопивши низку міст, таких як Нарбонн і Тулуза (в 413). Після того, як Аларих одружився з Плацидією, імператор Гонорій залучив підлеглих йому вестготів для надання допомоги Риму у відновленні римського контролю над Іспанією від вандалів, аланів і свебів.

У 418 році імператор Гонорій винагородив своїх вестготських федератів під проводом нового короля Валлії (правив у 415–418 роках), надавши їм землю в долині Гаронни Галлії Аквітанської, на якій вони могли оселитися. Ймовірно, це відбувалося за системою hospitalitas. Здається ймовірним, що спочатку вестготам не було надано велику кількість землі в регіоні (як вважалося раніше), але вони отримали податки регіону, причому місцеві галльські аристократи тепер платили свої податки вестготам, а не до римського уряду^[5].

Хронологія

• 410: взяття Рима
• 418: заснування
• 451: Битва на Каталаунських полях
• 507: Битва при Вує
• 585: анексія свевів
• 711: Битва при Гвадалете
• 720: Арабське завоювання Піренейського півострова
• 722: битва при Ковадонзі. Астурійське королівство

Державний устрій

• Категорія:Королі вестготів

Примітки

1. S. J. B. Barnish, Center for Interdisciplinary Research on Social Stress, The Ostrogoths from the migration period to the sixth century: an ethnographic perspective (Boydell & Brewer Ltd, 2007), p. 368.
2. S. J. B. Barnish, Center for Interdisciplinary Research on Social Stress, The Ostrogoths from the migration period to the sixth century: an ethnographic perspective (Boydell & Brewer Ltd, 2007), p. 369.
3. Collins, Roger. Visigothic Spain, 409–711 (Oxford: Blackwell Publishing, 2004), p. 44.
4. Colins, 2004, p. 11; Orosius. Historiarum adversum paganos libri VII, VII. 40, ed. v
5. Cameron, Ward; Perkins and Whitby. The Cambridge Ancient HIstory - Volume XIV. Late Antiquity: Empire and Successors, A.D. 425–600. p. 48.

Джерела

• Collins, Roger. The Arab Conquest of Spain, 710—797. Oxford: Blackwell Publishers, 1989.
• Collins, Roger. Visigothic Spain, 409—711. Oxford: Blackwell Publishing, 2004.
• Heather, Peter. The Goths. Oxford: Blackwell Publishers, 1996.
• Kampers, Gerd. Geschichte der Westgoten. Ferdinand Schöningh, 2008.
• Thompson, E. A. The Goths in Spain. Oxford: Clarendon Press, 1969.
• Visigothic Spain: New Approaches. ed. by James, Edward, Oxford: Oxford University Press, 1980.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вестготське королівство

• Візіготське право [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.