Вестготи

Вестготи, візіго́ти (лат. Visigothi, Wisigothi, Vesi, Visi, Wesi, або Wisi) — західна гілка кочових готів під час великого переселення народів.

Вестготи
Релігія	Visigothic arianismd

Розселення

Вестготи засновували нові міста в Західній Європі від доби падіння західної половини Римської імперії до піднесення династії Каролінгів. Багато вестготських назв все ще використовуються в сучасній іспанській та португальській мовах. Проте їхньою найвизначнішою спадщиною вважається Вестготська правда, кодекс, який послужив основою для судових процедур у правовій системі з моменту християнізації Іберії аж до Пізнього середньовіччя, тобто через століття після знищення Вестготського королівства.

Історія

Вестготи вперше з'явилися в історії як окреме плем'я в 268, коли вторглися до Римської Імперії на Балканський півострів. Вестготи пройшли через римські провінції Паннонію (Pannonia) та Іллірію (Illyricum) — і навіть загрожували самій Італії^{[уточнити]}. Але влітку вестготам було завдано поразки в битві на місці сучасного італійсько-словенського кордону, а у вересні були розбиті у битві під Найсусом (Naissus).

Протягом наступних 3 років їх було витіснено за Дунай імператорами Клавдієм II і Авреліаном. Проте вони залишилися в колишній римській провінції Дакія, яку Авреліан покинув у 271.

Під тиском гунів у 376 перейшли Дунай, прохаючи римського імператора Валента надати їм місця для поселення. Їм надано місце у Нижній Мезії, але, незадоволені визиском римського чиновництва, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестготи розбили армію Валента, убивши його.

Імператор Феодосій І залагодив конфлікт, але після його смерті в 395, коли Римську імперію було розділено між його синами на Східну та Західну, вестготи, користуючись непевністю ситуації, почали грабіжницькі походи, спочатку у Грецію, а у 410, очолювані Аларіхом, на Рим, який істотно пограбували.

Вестготське королівство

Докладніше: Вестготське королівство

Вестготське королівство було західноєвропейською державою в 5—8 століттях, створене спочатку в Галлії, коли римляни втратили контроль над західною половиною своєї імперії, а потім в Іспанії — до 711 року. Протягом короткого періоду вестготи контролювали наймогутніше з військової точки зору королівство Західної Європи^[1]. У відповідь на вторгнення вандалів, аланів і свебів у римську Іспанію в 409 році Гонорій, імператор Заходу, заручився допомогою вестготів, щоб відновити контроль над територією. Проте з 408 по 410 рік вестготи завдали стільки шкоди Риму та безпосередній периферії імперії, що майже десятиліття потому провінції змогли внести лише одну сьому від своїх попередніх податків^[2].

У 451 брали участь у битві на Каталаунських полях проти гунів у війську римського намісника Галлії Аеція.

Розбиті королем франків Хлодвігом у 507, залишили на його користь Південну Галлію і відійшли в Іспанію.

У 711 після битви при Гвадалете Вестготське королівство біло захоплене та знищене арабами.

Королі вестготів

Тервінги

Ці королі та вожді, за винятком Фрітігрена і, можливо, Алавівуса, були язичниками.

Династія Балтів

Були аріанами.

• Аларіх I (395—410)
• Атаульф (410—415)
• Сігеріх (415)
• Валлія (415—419)
• Теодоріх I (419—451)
• Торізмунд (451—453)
• Теодоріх II (453—467)
• Ейріх (467—485)
• Аларіх II (485—507)
• Гезалех (507—511)
• Амаларіх (507—531)

Позадинастичні королі

Починаючи з Рекареда І, прийняли християнство, засноване на нікейському символі віри.

• Теудіс (531—548)
• Теудігізел (548—549)
• Агіла I (549—554)
• Атанагільд (554—567)
• Ліува I (568—572)
• Леовігільд (568—586)
• Рекаред I (586—601)
• Ліува II (601—603)
• Віттеріх (603—610)
• Гундемар (610—612)
• Сісебут (612—620)
• Рекаред II (620—621)
• Свінтіла (621—631)
• Сісенанд (631—536)
• Хінтіла (636—640)
• Тульґа (640—641)
• Гіндасвінт (641—652)
• Реккесвінт (649—672)
• Вамба (672—680)
• Ервіґ (680—687)
• Егіка (687—701)
• Вітіца (697—709)
• Родеріх (710—711)
• Агіла II (711—714)
• Ардо (714—721)

Посилання

• Візіготське право [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.

1. Williams, Mark (2004). The Story of Spain. San Mateo, CA: Golden Era Books. ISBN 978-0-97069-692-2. p. 51.
2. Heather, Peter (2005). The Fall of the Roman Empire: A New History of Rome and the Barbarians. Oxford and New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19515-954-7. p. 434.