Вівіан Сілвер
канадсько-ізраїльська феміністична та антивоєнна активістка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вівіан Сілвер (англ. Vivian Silver, івр. ויויאן סילבר; також — Вівіан Сільвер, при передачі імені з івриту[5]; 2 лютого 1949, Вінніпег, Манітоба, Канада — 7 жовтня 2023, Беері, Ізраїль) — канадсько-ізраїльська феміністка та пацифістка[6]. Співзасновниця ініціативи знизу та організації «Жінки творять мир»[7], метою якої є «взаємоприйнятне вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту»[8]. Вбита під час різанини в Беері, яка була частиною атаки ХАМАСу на Ізраїль 2023 року[9].
| Вівіан Сілвер | |
|---|---|
| англ. Vivian Silver івр. ויויאן סילבר | |
| Народилася | 2 лютого 1949 Вінніпег, Канада |
| Померла | 7 жовтня 2023[1] (74 роки) Беері, Ешколь, Беер-Шева[d], Південний округ, Ізраїль ·вогнепальна рана[2] |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | Беері |
| Діяльність | антивоєнна активістка |
| Alma mater | Єврейський університет |
| Знання мов | англійська, іврит і арабська[3] |
| Заклад | Інститут стратегій миру та розвитку Неґеваd[4] |
| Роки активності | 1980 — 2023 |
Ранні роки та освіта
Вівіан Сілвер народилася 2 лютого 1949 року у Вінніпезі, Манітоба, Канада[10].
Сілвер вперше відвідала Ізраїль у 1968 році, на першому курсі коледжу[11]. Вона навчалася у Єврейському університеті в Єрусалимі, де вивчала психологію та англійську літературу[11]. Брала активну участь у Мережі єврейських студентів Північної Америки (англ. North American Jewish Students Network), де з 1972 року[12] була адміністраторкою «Прес-служби єврейських студентів» (англ. Jewish Student Press Service)[6], щоб, зокрема, тримати зв'язок із єврейськими студентськими газетами США[12]. На цій посаді Сілвер почала публікувати статті про ізраїльсько-палестинські відносини[6]. На останньому курсі коледжу Сілвер співзаснувала Студентський сіоністський альянс (англ. Student Zionist Alliance) у своєму кампусі, того року запрошена на національну конференцію Студентського сіоністського альянсу в Монреалі[11].
У 1973 році Сілвер і Шіфра Бронзник (англ. Shifra Bronznick) організували першу Національну конференцію єврейських жінок[6] у Нью-Йорці[12].
Активізм
Узагальнити
Перспектива
Сілвер іммігрувала до Ізраїлю в 1974 році і стала членкинею кібуцу Ґезер у рамках руху «Га-Бонім Дрор»[6][10][13][12]. У Ґезері стала секретаркою кібуцу, однією з небагатьох жінок, які посідали цю посаду[13], а пізніше очолила громаду[14]. Вона також відповідала за інфраструктуру, відповідаючи за будівництво та архітектуру[12]. Рання активність Сілвер зосереджувалася на правах жінок і гендерній нерівності в ізраїльському суспільстві[13]. З цією метою 1981 року вона заснувала відділ просування гендерної рівності Об'єднаного руху кібуців[11][13][14]. Також працювала в Кнесеті в підкомітеті з просування жінок у сфері праці та економіки[13], у Фонді Нового Ізраїлю та в керівному комітеті соціальної організації «Шатіл»[11].
1990 року переїхала разом із чоловіком і двома синами до Беері, кібуцу поблизу кордону із Сектором Гази[6][10]. Там ближче познайомилася з місцевою бедуїнською громадою та жителями Сектора Гази. З 1998 року працювала виконавчою директоркою Інституту стратегій миру та розвитку Негева (NISPED)[10][15][5]. Сілвер працювала в кібуці, щоб організовувати програми допомоги жителям Сектора Гази, такі як професійне навчання, і забезпечував справедливу оплату праці будівельників у Секторі Гази[10].
1998 року Сілвер і Амаль Єлсана Альхажуж заснували Арабо-єврейський центр рівності, розширення можливостей і співпраці, відгалуження NISPED[6][12][7][16][15]. Центр організував проєкти в Ізраїлі, Секторі Гази та на Західному березі[7][16], де Сілвер була співдиректоркою до 2014 року[17]. 2011 року Сілвер і Альхажуж отримали премію Віктора Дж. Ґолдберга за мир на Близькому Сході — щорічна премія Інституту міжнародної освіти, яка вручається парі арабських та ізраїльських активістів, які борються за мир[13].
До закриття кордону в 2007 році Сілвер працювала з жителями Сектора Гази в міжкультурних проєктах[6][18]. Одна група, яку вона заснувала, «Creating Peace» (укр. Створюючи мир), зосереджувалася на сприянні діловим зв'язкам між палестинськими та ізраїльськими ремісниками[6].
Сілвер була колишньою членкинею правління «Бецелем» — єрусалимської правозахисної організації[15]. Вона також була залучена до Альянсу за мир на Близькому Сході, а також низки їхніх членських організацій[19]. У рамках цієї роботи вона допомогла організувати та провести екскурсії по ізраїльській стороні кордону між Ізраїлем та Сектором Гази, щоб підвищити обізнаність про боротьбу жителів Сектору Гази[19].
Сілвер офіційно пішла у відставку в 2014 році[6]. Після виходу на пенсію та операції «Непорушна скеля», Сілвер співзасноувала ініціативу знизу та організацію «Жінки творять мир»[7][16], а також почала волонтерити з благодійною організацією «Шлях до зцілення» (івр. בדרך להחלמה) і громадською організацією «Проєкт Розана» (англ. Project Rozana) для транспортування пацієнтів із Сектора Гази на лікування до Єрусалиму[6][10][18].
4 жовтня 2023 року Сілвер взяла участь у мирному мітингу в Єрусалимі[6], який зібрав 1500 ізраїльських і палестинських жінок[20] з руху «Жінки творять мир» та палестинської групи «Жінки сонця» (англ. Women of Sun)[21].
Зникнення і смерть
Узагальнити
Перспектива
7 жовтня 2023 року канадський правозахисник Ірвін Котлер повідомив у мережі Твіттер, що Сілвер викрадено з її дому в Беері під час нападу ХАМАСу[15][16][22]. Сестра Сілвер розповіла, що коли вона розмовляла з нею по телефону 7 жовтня, Сілвер повідомила, що чує бойовиків ХАМАСу біля свого будинку[10]. Сілвер також написала друзям у WhatsApp подібне повідомлення[20]. Коли ізраїльські служби реагування прибули на місце, то виявили, що її будинок спалений і потрощений[23], але оскільки там не було тіла чи ознак боротьби, то Сілвер вважалася викраденою[9].
Родина та друзі Сілвер створили сторінку у Facebook[24], щоб спробувати зібрати більше інформації про її можливе місцеперебування[6], і звернулися до Червоного Хреста та канадського уряду з проханням допомогти знайти Сілвер та забезпечити її звільнення[6].
Останки Сілвер, знайдені в Беері, ідентифікували через 5 тижнів після нападу, а 13 листопада 2023 року її смерть підтвердили[9][25].
Після звістки про смерть Сілвер «Бецелем», Єврейська федерація Вінніпегу та організація «Жінки творять мир» вшанували її пам'ять[26][27]. Онлайнові слова вшанування Сілвер також опублікували канадський політик і правозахисник Ірвін Котлер, міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі, амбасадорка Канади в Ізраїлі Ліза Штадельбауер та ізраїльська політична діячка Ціпі Лівні[27][28]. 14 листопада прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо також згадав про смерть Сілвер на заході, сказавши, що буде «дуже сумувати за нею»[29].
Похорон Сілвер пройшов 16 листопада в кібуці Ґезер, де вона жила з 1974 по 1990 рік[14][30][31]. На її похороні були присутні близько 1500 людей[14][30][32]. Поховання планувалося у кібуці Беері[33].
Визнання
Особисте життя
Чоловік, Льюїс Зейґен (англ. Lewis Zeigen, івр. לואי זייגן; 05.10.1936—07.07.2016), із Брукліну, Нью-Йорк, теж переселився до Ізраїлю у 1970-х, де вони й познайомилися[36][37]. У пари було двоє синів (Хен та Йонатан) і четверо онуків[37][6][10][11].
Виноски
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.